Діагностика посттравматичних стресових розладів у дітей та підлітків, які пережили терористичний акт

Сучасна реальність постійно створює надзвичайні, нештатні ситуації, в які втягуються великі маси людей. У цьому випадку перед психологами виникає ряд проблем, вирішення яких вимагає відмови від звичних методичних прийомів і швидкої розробки нових діагностичних технологій. До однієї з таких ситуацій, до якої психологи виявилися практично не готовими ні методологічно, ні методично, можна віднести терористичний акт в Беслані.

Ефективність психологічної допомоги постраждалим в результаті терористичного акту в чому залежить від точності виявлення симптом-мішені терапевтичного впливу. В цьому випадку істотно зростає роль психологічної діагностики у визначенні вираженості посттравматичних стресових розладів. Відсутність методичних засобів, адекватних ситуації в Беслані ситуації, зажадало створення спеціального психодіагностичного комплексу. Спрямованість роботи психологів з його проектування визначалася необхідністю обстеження великої кількості постраждалих в терористичному акті, їх різним віковим складом і ступенем залучення в психотравматичну ситуацію (постраждалі, очевидці, поінформовані) - необхідністю екстреної діагностики проблемних зон, яка дозволила б отримати інформацію про цілісному стані психіки і була травмірующей- необхідністю залучення до проведення обстеження волонтеров- мовними особливостями і культурними традиціями народів Північної Осетії.

Розробка психодіагностичного комплексу грунтувалася на положеннях інтегративного, особистісно-орієнтованого підходу, що орієнтують на цілісність психічної організації людини. Інтегративний підхід дозволив розглядати посттравматичний стресовий розлад як цілісне психічне утворення, що інтегрує взаємопов`язані і взаємообумовлені компоненти, зокрема смисловий, емоційний, рефлексивний,

комунікативний і поведінковий. Змістовний компонент розкриває особистісний сенс травми для постраждалих, виражений через проектне опис власного «Я», школи, майбутнього, сім`ї, життя, тероризму, смерті. Емоційний компонент характеризує домінуюче актуальне переживання. Рефлексивний компонент відображає здатність постраждалих висловлювати свої почуття і стосунки через самооцінку. Комунікативний компонент розкриває особливості міжособистісних взаємин між постраждалими і очевидцями трагічних подій. Поведінковий компонент дає уявлення про реальний поведінці постраждалих в значущих життєвих ситуаціях: у родині, школі, поза школою і т.п.

У зв`язку з етикою діагностики посттравматичних стресових розладів, викликаних актами насильства і переживанням вітальної загрози, виникають дві проблеми. Одна з них - дослідницька і діагностична, яка орієнтує психолога на максимально повне розкриття всіх психологічних аспектів переживання травми, включаючи ставлення до самого терористичного акту, його учасникам, місця розгортання трагічних подій і, нарешті, до життя і смерті. Без такого цілісного опису посттравматичних порушень неможливий подальший створення ефективних програм психологічної допомоги. Інша проблема - орієнтація на безпеку діагностики, збереження емоційного комфорту її учасників, на уникнення травмуючих питань, здатних спровокувати або посилити психічний розлад, почуття тривоги і агресії. Виникає своєрідний етичний конфлікт, рішення якого дискутується психологами.

Ми поділяємо позицію тих фахівців, які визнають важливість інформації про ставлення постраждалих до всіх моментів пережитої травмуючої ситуації, включаючи ставлення до майбутнього, життя, смерті, до себе і т.п., розуміння сенсу події. Коректність постановки смисложізенних питань визначається, перш за все, професіоналізмом психолога, його особистим тактом і щирістю, здатністю до співпереживання і готовністю надати безкорисливу допомогу. Питання, що стосуються інтимних переживань, вирішуються з урахуванням віку, статі обстежуваного, ситуації і моменти обстеження, що склалися довірчих відносин між психологом і обстежуваним.

Шіпіцин Л.М., Сорокін В.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!