Методи психодіагностики почуття власної гідності

З метою діагностики почуття власної гідності (як властивості особистості) були розроблені два методи: метод самооцінки ЧСД за параметрами імпліцитних уявлень і метод аналізу структури та рівня почуття власної гідності за допомогою оцінки трьох компонентів особистісної сфери: 1) усвідомлення безумовності цінності людини - когнітивний компонент-2) переживання власної цінності як безумовної - афективний компонент-3) стійкої реалізації даних відносин в поведінці - конатівний компонент.

Усвідомлення безумовності цінності людини найбільш явно проявляється в рівні морально-етичного ставлення до іншої людини, а також в особливостях рішення змістовних проблем. Афективний компонент відображає міру задоволеності потреби в самоповазі. Конативний вимагає розвиненої вольової саморегуляції поведінки, що дозволяє реалізовувати уявлення про гідне поведінці, при наявності зовнішніх або внутрішніх перешкод.

В якості теоретичної основи роботи закладено уявлення про почуття власної гідності як про схильність особистості вести себе відповідно до відношення до людини як до безумовної цінності навіть в ситуації внутрішнього або зовнішнього конфлікту.

В якості основних параметрів які виявлятимуть сформованість уявлень про безумовність цінності людини нами розглядалися: уявлення про зміну цінності людини з віком, уявлення про можливості вбивства людини в різних соціальних ситуаціях (смертна кара, евтаназія, загроза власному життю і життя близьких і т.п.), уявлення про природу цінності людини, а також рівень моральної свідомості випробуваного.

Як параметри фрустрированности самоповаги розглядалися питання двох типів: спрямованих на виявлення задоволеності дефіцітарние самоповаги - вимоги до інших, щоб поважали вас, і спрямовані на виявлення задоволеності буттєвого самоповаги - потреби поважати інших людей. Афективний компонент відображає ступінь задоволеності домагань в області самоповаги і є залежним від когнітивної складової (пов`язаний з поданням про гідність людини).

Як параметри конативной складової ЧСД розглядалися вольові характеристики, пов`язані з самоконтролем, що дозволяють реалізовувати уявлення про гідність людини.

У процесі апробації нами аналізувалася тест-ретестовой надійність методу, а також його валідність. Валідність перевірялася методом кореляції з параметрами особистісної тривожності (Спилбергер), емпатії (Меграбян-Еміне), особистісними чинниками (опитувальники FPI і Big Five), стратегією поведінки в конфліктній ситуації (тест Томаса), а також найбільш характерними психічними станами (тривожність, ригідність, агресія, фрустрація за методом Айзенка). Апробація методики проводилася на вибірці в 213 чоловік (14-45 років).

З метою розробки методу самооцінки почуття власної гідності було проведено семантичне дослідження імпліцитних уявлень сучасних петербуржців про людину з "почуттям власної гідності" і його антагоніста (вибірка - 172 людини у віці від 16 до 57 років). Були виявлені 50 найбільш часто зустрічаються понять. За допомогою дисперсійного аналізу їх кількість була скорочена до 23 особистісних рис. Таким чином, був сформований ключ для контент-аналізу. Процедура діагностики була аналогічна застосованої в методиці діагностики мотивації уникнення невдач Еліса. Були отримані первинні нормативні показники на вибірці в 79 осіб. А також проаналізовані взаємозв`язки отриманих показників з рівнем загальної самооцінки за методикою "МІС" Пантелєєва-Столина, проективного методу графічної шкальної оцінки Дембо-Рубінштейн. Отримано статистично достовірні, проте не яскраво виражені взаємозв`язку (R = 0,22 при plt; 0.05).

Зайцева Ю.Є.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!