Життєстійкість і почуття власної гідності особистості

Останнім часом увагу психологів привернув феномен "життєстійкості". Підвищена стійкість людини до стресу, що не зводиться до його індивідуальна властивостями, - тема значуща й актуальна в контексті розгортання світової кризи. Мадді і Кобейса в 1984 р описали три "екзистенційні установки", переконання особистості, що забезпечують потенційну успішність людини в ситуаціях тривалого впливу стресогенних чинників. Пережита людиною суб`єктивна включеність в події життя, протилежна почуттю відчуження (commitment) - впевненість в тому, що власні зусилля і дії впливають на ситуацію в протилежність переживання безпорадності і непотрібності діяльності (control) - готовність ризикнути і зустрітися з невідомим раніше-сприйняття будь-якого досвіду як збагачує на противагу вибору відомого, безпечного, стабільно дає задовільний результат (challenge) - всі ці установки діють як кожна окремо, так і істотно взаімоусілівая один одного.

Як представника загальної психології, що займається проблемою почуття власної гідності особистості, мене зацікавив даний феномен з точки зору можливої спільності когнітивних механізмів, що лежать в основі життєстійкості і почуття власної гідності особистості. І та і інша особливості дозволяють людині: реалізовувати "ціннісне ставлення" до життя в цілому (життєстійкість), до інших людей і самому собі (почуття власної гідності) - бути відносно незалежним від фактора успішності (оптимізм і позитивна переоцінка майбутнього, інших людей і готовність прийняти неуспішність, негативні прояви людини, не змінюючи свого ставлення до ситуації в цілому) - підвищена опірність впливу (тиску з боку інших людей, власних імпульсів або ситуації в цілому) і незалежність п оведенческіх реакцій від нав`язуваних ситуацією.

В якості таких загальних когнітивних механізмів можна припустити: високий ступінь когнітивної децентрації, велику суб`єктність в процесі прийняття рішення і переважання безумовності в оцінках. Для перевірки нами були розроблені 3 моделі прийняття рішення в ситуації невизначеності. Серед них лабораторний експеримент, побудований на моделі "гри на довіру-подяку" (К. А. McCabe., VL Smith), пов`язаний з розподілом грошової суми між собою і незнайомим партнером- природний експеримент, який аналізує претензії (аргументовані) на екзаменаційну оцінку в ситуації реальної навчальної аттестаціі- лонгитюдное дослідження значущих життєвих виборів, зокрема вибору маршруту життєвого шляху після закінчення школи.

Як ви можете бачити, кожна з даних моделей передбачає множественнность можливих критеріїв прийняття рішення, невизначеність результатів, а також, що найбільш істотно, високий ступінь особистісної значущості вибору.

Спільність життєстійкості і почуття власної гідності, а також різних їх компонентів отримала емпіричне підтвердження в рамках кореляційного дослідження. Рівень за шкалою життєстійкості С. Мадді в адаптації Д. А. Леонтьєва та рівень розвитку почуття власної гідності як особистісної диспозиції (Ю.Е.Зайцева) показав на вибірці 79 людина (старші школярі і студенти) значимі позитивні взаємозв`язку (коефіцієнт кореляції Спірмена R = 0,30, p = 0,01) між феноменами. Найбільш суттєві внески в загальну взаємозв`язок з почуттям власної гідності внесли такі фактори життєстійкості, як "прийняття ризику, виклику" (R = 0,31, p = 0,02) і фактор "контролю" (R = 0,27, p = 0 , 03). З боку почуття власної гідності найбільш тісні зв`язки виявилися у афективного компонента почуття власної гідності з факторами "контролю" (R = 0,40, p lt; 0,001) і "залученості" (R = 0,22, p = 0,04), а звідси з жизнестойкостью в цілому (R = 0,30, p = 0,006). А у поведінкового компонента - з фактором "прийняття ризику" (R = 0,27, p = 0,01) і життєстійкістю в цілому (R = 0,24, p = 0,03). Тобто люди, схильні реалізовувати в своїй поведінці безумовно-ціннісне ставлення до себе і до інших, частіше володіли установкою на "вибір майбутнього". Афективна позиція (Я-Ок, Ти-Ок) рідко зустрічалася разом з переживанням власної безпорадності, частіше поєднуючись з відчуттям залученості в події життя. Отримавши підтвердження існуючих між феноменами взаємозв`язків, ми можемо перейти до пошуку когнітивних механізмів, що лежать в їх основі.

Зайцева Юлія Євгенівна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!