Основна проблематика, принципи і методи військової психології

Теоретичний аналіз праць засновників військово-психологічної науки надає можливість виділити її об`єкт, тобто ту частину реальності, на яку спрямована дослідницька активність. Як об`єкт військової психології виступає військовослужбовець, включений в бойовий колектив і спільно з іншими воїнами виконує бойові завдання. Предмет (частина об`єкта, яка піддається дослідженню конкретної наукою) військової психології - психіка військовослужбовця, який здійснює в складі військового колективу підготовку до бойової діяльності і виконання бойових завдань. Таке розуміння предмета даної науки дозволяє визначити військову психологію як область спеціального наукового знання і практики, націлених на дослідження психологічних особливостей спільної бойової діяльності військовослужбовців і обгрунтування методів забезпечення її ефективності. У цьому визначенні свідомо не використовується термін «галузь психологічної науки», так як ставиться мета зафіксувати наступне.

Військова психологія: а) є одночасно галуззю і психології та військової науки-б) інтегрує теоретичне знання і практичний досвід, науково-дослідницьку діяльність та вироблення рекомендацій про програму теоретичних висновків до вирішення практичних завдань військової діяльності-в) орієнтуючись на пріоритетне вивчення війни і бою , з не меншим інтересом досліджує шляхи і способи бойової та психологічної підготовки військовослужбовців, забезпечення високої бойової готовності і ефективного бойового чергування в мирний час.

На рівні сучасних уявлень військова психологія покликана вирішувати ряд завдань. Розглянемо їх детальніше.

1. Дослідження психологічних явищ і закономірностей війни і бою

У феномені війни військових психологів особливо цікавлять: психологічні причини її виникнення, психологічні функції і закономерності- психологічні «провісники» війни-психологічні умови живучості війни як соціального явища-психологічні підстави класифікації воєн і військових конфліктов- психологічні основи стратегії і оперативного мистецтва, ефективного управління військами - психологічні чинники героїчного, нормативного (дисциплінованого), міфологічного (забобони, міфи, символи), що відхиляє я (зрада, самогубство, членоушкодження, дезертирство, симуляція, пияцтво, наркотизм і ін.) і патологічного (прикордонний, невротичний і психотичний рівні) поведінки учасників бойових дій-гендерні, вікові, професійні, релігійні, етнічні чинники збройного протівоборства- психологічні аспекти впливу військово-польового побуту на морально-психологічний стан військ та ін.

При аналізі бою (бойової діяльності) увагу військових психологів, перш за все, зосереджується на дослідженні чинників, що визначають активність воїнів на полі бою. При цьому інтерес представляють як чинники, що позитивно впливають на дії військовослужбовців, так і чинники, що знижують їх бойові можливості. Серед найважливіших явищ, що підлягають військово-психологічного дослідження, виділяються бойові, еколого-ергономічні, соціальні, психофізіологічні і психологічні чинники.

Військова психологія досліджує вплив перерахованих вище факторів на відчуття, сприйняття бойової обстановки, орієнтування, мотивацію, цілі, способи і ефективність бойових дій, цінності, психічні стани, працездатність, бойову активність, психічне здоров`я.

Стрес-фактори бойової обстановки погіршують функціонування психіки в бою. Вони чинять негативний вплив на точність сприйняття елементів бойової обстановки, визначення відстаней до цілей, орієнтування на поле бою. У деяких випадках в учасника бойових дій може виникнути ефект так званого «тунельного» бачення, що складається в тому, що солдат фіксує лише важливі для нього об`єкти (укриття, маршрути руху до них, джерело небезпеки і т.д.), втрачає здатність до повноцінного бойового взаємодії і до ефективних дій. В результаті стрілянина в бою дає нікчемні, в сенсі поразки, результати. За деякими даними, на одного вбитого солдата під час Російсько-японської війни доводилося від 2.5 до 5 тисяч пуль- в роки Другої світової війни - приблизно 10 тисяч-в локальних військових конфліктах ХХ ст. - 50 тисяч куль. А за даними англійського військового фахівця К. Макнаб (2002, c. 126), під час війни у В`єтнамі на кожну уражену американськими солдатами мета доводилося від 200 до 400 тисяч пострілів.

В результаті впливу бойових стрес-факторів у військовослужбовця можуть виникати різні фобічні розлади, що досягають деколи патологічного рівня: «мінобоязнь», «снайперобоязнь», «са молетобоязнь», «танкобоязнь», «атомобоязнь» ( «ядерний невроз»). Військова психологія ставить перед собою завдання виявити причини і кореляти страху, знайти «протиотруту» в нервово-психічної і духовної організації самого воїна, в навколишньому його бойовому соціумі, в психічної саморегуляції, в психотропних інгредієнтах фармакологічних препаратів, лікарських трав. Найважливішим завданням військової психології є вивчення мотивації і бойових установок воїнів, специфіки цілей бойової діяльності, законів використання військової хитрості і маскування для досягнення раптовості і психологічного переваги над противником і т.п.

Військова психологія активно досліджує такі найважливіші для військової діяльності соціально-психологічні явища, як психологічна сумісність військовослужбовців, згуртованість колективу (колективізм), лідерство, відносини відповідальної залежності і ін.

Один з найбільших фахівців в області дослідження морального духу військ армії США С.Л.А. Маршалл (1991), вивчаючи причини бойової активності військовослужбовців в роки Другої світової війни, зазначив, що високі ідеї патріотизму, любові до ближніх, прагнення до справедливості в бою «згортаються» і маніфестується у вигляді колективізму. Солдат йде в бій не стільки «за Батьківщину», скільки за те, щоб не підвести бойових товаришів і не уславитися в очах товаришів по службі боягузом.

Особливого значення набуває вивчення психологічних механізмів перетворення бойового військового колективу в натовп і закономірності поведінки воїнів в контексті групової поведінки і паніки.

У бойовій обстановці активно діють неформальні механізми комунікації, передають емоційно насичену, часто перекручену інформацію, здатну привести до групової паніці і іншим психологічним проявам натовпу. Існує своєрідний «психічний телеграф», з дивовижною швидкістю поширює чутки, легенди, критику і наклеп. Тому військова психологія веде активний пошук закономірностей прояву, причин швидкої распространяемості і живучості таких явищ в колективній психології військових підрозділів і частин, як чутки, психічне зараження, наслідування, навіювання.

Феномени страху і груповий паніки, методи їх профілактики та припинення і сьогодні є популярними об`єктами дослідження у військовій психології. Однак ясно, що тут ще багато що належить зрозуміти, експериментально перевірити, обгрунтувати в якості практичних рекомендацій військам.