Робота шкільного психолога з важким класом

В цілому алгоритм роботи з «важким класом» можна представити наступною схемою (рис. 2).

Оцінку «важкий клас» завжди дають вчителі. Тому саме консультація з учителем, знаходить той чи інший клас важким, є ключовим моментом для визначення стратегії подальшої роботи по його запиту. Цілком ймовірно, що складності криються в особистості самого вчителя, і тоді психолога не має абсолютно ніякого сенсу накидатися на клас з метою «виправлення» його особливостей, тим більше що в такому випадку ці «особливості» найчастіше уявні. У подібних випадках фокус роботи повинен бути зосереджений саме на консультуванні вчителя, причому закріплення результатів відбувається в формі співпраці вчителя і класу.

Робота з «об`єктивно» важким класом починається з діагностики з метою уточнення його соціально-психологічного статусу. Результати діагностики лягають в основу програми соціально-психологічної роботи з класом, в яку вкрай бажано включити також вчителів, які працюють з ним, і, по можливості, батьків.

На завершальному етапі необхідно оцінити ефективність виконаної роботи. Це можна зробити різними способами: спираючись на думку вчителів, які ініціювали початок роботи, орієнтуючись на результати повторної психодіагностики або ж використовуючи ці прийоми в комплексі. Бажано проводити оцінку ефективності не тільки відразу після закінчення роботи, а й через якийсь час, коли відбулися з класом ізмененіяассіміліруются в характеристиках його реальної життєдіяльності.

Психодіагностика «важкого класу»

Психодіагностика «важкого класу» здійснюється звичними методами (наглядом, опитуванням, тестуванням), змістовне наповнення яких варіюється в залежності від віку учнів (табл. 4).

В роботі слід враховувати специфіку кожного із запропонованих методів.

Так, метод спостереження дозволяє зібрати інформацію про прояв «труднощі» класу в поведінці складових його учнів, тобто дозволяє максимально конкретизувати початковий запит вчителя. Однак проведення спостереження - дуже трудомістка захід, що вимагає від психолога максимальної зосередженості. Крім того, відсутність стандартизованої процедури обробки даних, отриманих за допомогою спостереження, ускладнює інтерпретацію отриманих результатів.

Метод експертних опитувань також дозволяє уточнити первісний запит, визначивши, чи є «труднощі» класу об`єктивної (тобто з нею стикаються і інші вчителі) або суб`єктивною. Таким чином, ці діагностичні дані вкрай цінні для планування подальшої роботи. Однак їх достовірність безпосередньо залежить від соціально-перцептивних здібностей суб`єкта оцінювання, тобто його здатності помітити ті чи інші особливості поведінки класу (або їх відсутність - адже можливий і ефект приписування неіснуючої «труднощі»).

Стандартизовані тести дозволяють отримати кількісні еквіваленти вираженості різних ознак «труднощі» класу, що полегшує процедуру їх обробки, інтерпретацію отриманих даних і зіставлення різних тестованих груп (наприклад, класів в паралелі). У той же час до недоліків такого типу методів можна віднести їх залежність від прагнення учнів продемонструвати соціально бажані зразки поведінки. Крім того, тести, орієнтовані на діагностику пізнавальної сфери, можуть давати різні результати в залежності від форми проведення (індивідуальній чи груповій), і при інтерпретації отриманих результатів важливо спиратися на відповідні ситуації тестування нормативні показники.

Стандартизовані проектні методики багато в чому дозволяють уникнути ефекту соціальної бажаності. Але їх проведення вимагає індивідуального спілкування з кожним випробуваним, що при фронтальній діагностиці дуже занадто багато роботи. Крім того, використовувати такі методики з випробуваними-підлітками важко в силу часто властивого їм прагнення до демонстрації тієї чи іншої життєвої позиції (поки ще не интериоризированной), власного дотепності і т. Д., Що спотворює отримані результати.

Рисункові проектні методи не мають вікових обмежень, завдяки чому є універсальним психодиагностическим засобом, що дозволяє досліджувати ті аспекти відносин випробуваного до світу або самому собі, в яких він не віддає собі звіту, або ж, помічаючи їх, прагне приховати від інших людей (як варіант - від психолога). Однак у цих методів також є цілком очевидні недоліки. До їх числа можна віднести відсутність стандартизованої процедури обробки та інтерпретації даних, що ставить точність інтерпретації результатів в залежність від досвіду психолога і тим самим знижує достовірність отриманих результатів. Те ж стосується і потенційної порівнянності даних, отриманих за допомогою методик такого роду.

У наступних розділах параграфа докладно описані характеристики, процедура проведення, обробки та інтерпретації результатів найбільш поширених методів діагностики «важкого класу», а також авторські модифікації деяких відомих методик.