Виховання поза сім`єю: особливості молодших школярів

Відомо, що у дітей, які виховуються в закладах інтернатного типу, не реалізована потреба в любові і визнання. Вони не засвоюють навички продуктивного спілкування, недовірливі, замкнуті, сумні. Дитина, що росте поза сім`єю, позбавлений безумовної батьківської любові. Але ж відомо, що її недолік впливає на розвиток психіки. І, внаслідок нереалізованої потреби в батьківській любові, виникають негативні тенденції поведінки

У Будинку Дитинства р Оренбурга з молодшими школярами в 2003-2004 році проводилося психолого-педагогічне дослідження. Таке ж діагностичне дослідження проводилося з учнями середньої школи № 25 м Оренбурга. Можна відзначити, що специфіка контактів в умовах закритого дитячого закладу не сприяє розвитку навичок спілкування, вміння налагоджувати стосунки з іншими людьми, адекватно оцінювати себе й іншої людини.

Для всіх молодших школярів, які виховуються в інтернаті, характерні спотворення в спілкуванні з дорослими. З одного боку, у них загострена потреба в увазі та доброзичливості дорослого, в людському теплі, ніжності і позитивних емоційних контактах. Адже на одного дорослого в інтернаті доводиться кілька дітей. А з іншого - незадоволеність цієї потреби: мала кількість звернень дорослих, сниженность особистісних звернень, їх емоційна бідність і одноманітність змісту. Можна відзначити часту змінюваність дорослих, взаємодіючих з дітьми, переклад вихованців з однієї групи в іншу, з однієї установи до іншої.

В результаті проведення методики "Тест руки" Е.Вагнера з`ясувалося, що у вихованців інтернату частіше, ніж у учнів звичайної школи, зустрічаються агресивні тенденції. Переважає захисний характер поведінки. Їх реакції містять ворожість, погрози по відношенню до оточуючих - за типом самозахисних. Наприклад, вони пояснюють, що зображена на малюнку рука "б`є", "вибиває скла", "тримає кулак" і т.д. Учні звичайної школи пояснюють, що рука "вітається", "показує дорогу", "пише". Таким чином, у дітей з масової школи частіше зустрічаються конструктивні тенденції.

У результатах рісуночних тестів: "Добро-Зло-Я", "Моя сім`я", "Будинок-дерево-людина" звертає на себе увагу схематичність малюнків вихованців інтернату, відсутність деталей. Але ж у багатьох психологічних дослідженнях показано, що малюнок людської фігури є своєрідним відображенням загального рівня психічного розвитку. Вихованці малюють лише частина фігури - голову. Це говорить про те, що їх уявлення про себе не сформовані, неповні, є почуття невпевненості. Убогість і обмеженість досвіду проявляється в примітивності малюнків.

У вихованців інтернату проявилася в більшій мірі, ніж у учнів школи, прихильність до тварин. Це видно в результаті проведення методик: "Три найзаповітніших бажання" (хочу кошеня, собаку, розмовляти з тваринами, розуміти риб, хочу книгу про мою кішці) і "Найгірше і найкраще в моєму житті" (гарне - подарували кішку, собаку , погане - кішку відвезли, собаку збила машина). Можливість поговорити, поскаржитися, попеститися з тваринами необхідна дітям, особливо коли їм не вистачає уваги дорослих. Деяким дітям тварина замінює одного: йому довіряють таємниці, печалі і радості. Своїм існуванням тварина згладжує самотність.

Наші дослідження підтвердили, що вихованці дитячого будинку менш успішні у вирішенні конфліктів з дорослими і з однолітками. Впадає в очі агресивність, прагнення звинуватити оточуючих, невміння і небажання визнати свою провину і нездатність продуктивного розв`язання конфлікту. Тому необхідно вчити дітей безконфліктному поведінки через вміння вести переговори і домовлятися як один з одним, так і з дорослими.

Таким чином, перераховані особливості виявляють відмінності в умовах життя і виховання дітей в сім`ї та поза нею. А адже саме умови життя, методи виховання, моральна і емоційна атмосфера, в якій живе дитина. Все це відтворюється у відповідній поведінці. Розвиток дитини здійснюється за наявності емоційного контакту з дорослими і визначається тією ситуацією, яку створює оточення.

Неволіна В.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!