Професійні стреси

Професійні стреси.

Христина Маслач визначає професійний стрес як різноманітний феномен, що виражається у фізичних і психічних реакціях на напружені ситуації у трудовій діяльності людини [Maslach, 1982].

Вплив стресу на сучасної людини стало більш жорстким і всеохоплюючим в порівнянні з ситуацією в минулому столітті. Значне збільшення обсягу, інтенсивності роботи, посилення жорсткості з боку адміністрації, конкуренція - все це призвело до того, що ми часто змушені вирішувати робочі проблеми в будь-який час доби, в стані перевтоми, під час хвороби, відпустки. В даний час професійний стрес виділений в окрему рубрику в Міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10).

Стрес нерозривно пов`язаний з виробничою діяльністю. Результати численних досліджень з впливу стресу на людину відображають такі найважливіші наслідки, як погіршення трудових показників, почастішання нещасних випадків, труднощі в спілкуванні з людьми, більш часті невиходи на роботу, зниження задоволеності роботою і погіршення здоров`я [Джуелл, 2001]. Але немає сумніву, що для психологічного здоров`я, в принципі, краще мати роботу, ніж бути безробітним. Крім того, стрес, який відчувають працівниками, може надавати не тільки негативний, але і стимулюючий вплив на результати діяльності.

Оптимальний рівень стресу сприяє досягненню максимальних показників в роботі.

Теоретичні підходи до проблеми професійного стресу.

У сучасній науці не існує єдиного підходу у виділенні факторів, що провокують виникнення професійного стресу.

Одним з найбільш простих підходів є «вітамінна» модель П. Б. Воррен (Warr`s vitamin model). Автор припускає, що існує зв`язок між дев`ятьма ознаками навколишнього середовища і психологічним благополуччям (здоров`ям) працівника. До ознак навколишнього середовища Воррен відносить [цит. по: Брайт, Джонс, 2003] наступні:

1) можливість особисто контролювати дії або події, можливість приймати рішення-
2) можливість використовувати наявні у працівника навички та здобувати нові-
3) вимоги, що пред`являються до працівнику
4) можливість робити вибір в робочій обстановке-
5) ясність обстановки (зворотний зв`язок, яку працівник отримує у відповідь на свої дії-ступінь передбачуваності дій інших людей і обстоятельств- рольова визначеність) -
6) можливість міжособистісних контактів (соціальна підтримка, допомога в досягненні багатьох робочих цілей) -
7) наявність грошей, рівень матеріального стимулювання працівника-
8) безпеку праці та умови праці-
9) становище працівника в соціальній групі. Високий психологічний статус забезпечує працівникові повагу з боку колег, що позитивно впливає на психічне здоров`я.

Воррен передбачає, що точно так само, як нестача вітамінів в організмі призводить до хвороб, недолік кожного з дев`яти факторів робочої обстановки викликає погіршення психічного здоров`я.

Модель взаємної відповідності індивідуума і середовища (The person-environment fit model) - підхід, що має найбільшу популярність в США. Дана модель заснована на припущенні, що особливу небезпеку для людини мають ситуації, коли робота пред`являє йому вимоги, що не відповідають його здібностям, а також коли існують розбіжності між потребами людини і рівнем винагороди, одержуваного їм за його працю.

Модель Р. Карасека, заснована на вимогах, пропонованих роботою, і контролі над нею (Karasek`s derfland - control model) [Karasek, 1979]. Дана модель справила величезний вплив на дослідження професійного стресу в Європі і Австралії. Для побудови своєї моделі Карасек виділив два аспекти роботи - вимоги, що пред`являються роботою (обсяг роботи, швидкість, з якою робота повинна бути виконана, вимоги до працівника), і контроль над робочою ситуацією.

Відповідно до цієї моделі, максимально високе фізичне і психологічне напруження виникає при поєднанні високих вимог з боку робочої ситуації і низький рівень контролю над нею. Однак кожен фактор повинен бути в певних межах. Високий рівень контролю над робочою ситуацією так само поганий, як і низький.

При оцінці рівня професійного стресу, який може відчувати працівник, менеджеру слід враховувати два важливі чинники:

Тиск стресу може бути невелика, проте в силу індивідуальних особливостей працівника (акцентуації характеру, деякі соматичні захворювання, наприклад діабет або алкоголізм, невміння справлятися зі своїми емоціями) його реакції можуть бути надмірно емоційними. Стрес на роботі також може стати тією останньою краплею, яка переповнить чашу терпіння працівника, що зазнає стреси в інших сферах життя. Наприклад, критичне зауваження менеджера може викликати бурхливу емоційну реакцію у жінки, яка має проблеми вдома.
Тиск стресу може бути дуже велике, але працівник не хоче зізнатися в цьому навіть собі самому, щоб не розвіяти міф про свою «непотоплюваності».