Психолого-педагогічний аналіз уроку

зміст:

Психолого-педагогічний аналіз уроку.
Орієнтовна програма спостережень на уроці при підготовці його аналізу.
Орієнтовна схема аналізу уроку в класі корекційно-розвиваючого навчання.
Самоаналіз уроку.

Ті педагогічні впливи вчителя, які не відповідають психологічним законам розвитку, суперечать їм, не тільки не приведуть до бажаної мети, а й загальмують розвиток особистості дитини, закриють для нього шлях до творчості і самоактуалізації.
Л. М. Мітіна

Основна діяльність дитини чи підлітка в школі - це навчання, тому відвідування уроків і спостереження за дітьми в їх основної діяльності дає багатий матеріал для аналізу.

Для того щоб адекватно оцінити розвиток дитини і ступінь його, адаптації до школи, практичному психологу необхідно бути знайомим з навчальною програмою. Це дуже актуально для початкової школи, особливо для першого класу, де в рамках однієї вікової групи різниця в розвитку дітей може бути вельми значною, а завдання навчання однакові для всіх. Таким чином, знання психологом навчальної програми допоможе йому попередити можливість виникнення в учнів шкільної дезадаптації. Хочеться ще раз підкреслити, що шкільний психолог - це фахівець, який працює ні з дитиною взагалі, а зі школярем, тобто людиною, що грає конкретну соціальну роль, що знаходяться в певному середовищі з прийнятими в ній досить жорсткими правилами та вимогами.

Знайомство з програмою може виявитися особливо корисним при відвідуванні уроків і подальшим їх психолого-педагогічним аналізом. Психолого-педагогічний аналіз уроків може бути побудований за різними схемами. В «Технології практичного психолога освіти» описується, зокрема, підхід, запропонований Л. Т. Охітіной. У ньому автор виділяє такі опорні пункти психологічного аналізу: психологічна мета уроку, його стиль, організація пізнавальної діяльності учнів, облік їх вікових особливостей. Н. В. Клюєва додає до перерахованих розділи «Організованість учнів» і «Мовна культура вчителя».

Педагог, в даному разі, може і повинен бути «замовником» по відношенню до психологів і логопедів, формулюючи запит, як навчати конкретної дитини з певною проблемою. Психолог, в свою чергу, допомагає визначити, які проблеми можна вирішити засобами тільки навчання, а які вимагають специфічної корекційної роботи. Причому педагога необхідно озброїти стратегією роботи, щоб тактичні питання він міг вирішувати самостійно.

При визначенні мети відвідування рекомендується звертати увагу на ступінь реалізації засобами навчання розвиваючих і (або) корекційних завдань, на зв`язок навчання і розвитку. Відомо, наприклад, що існує певна специфіка навчання дитини читання слів з літерами, проголошення яких викликає у нього труднощі (властиво дітям з дислалией), або навчання написання слів з певними орфограммами в разі, якщо є фонетико-фонематичні проблеми. Своя специфіка є і в навчанні підбору перевірочних слів дитини із загальним недорозвиненням мови, і при роз`ясненні сенсу завдань і обґрунтуванні вибору математичного дії дітям, наприклад, з просторовими порушеннями.

Складаючи план відвідувань, можна запланувати такі теми, як «Відповідність можливостей учнів застосовуваним формам закріплення нового матеріалу і перевірки знань», «Ступінь використання на уроці способів взаємодії« Учитель - учень »і« Учень - учень »,« Мовна середовище на уроці ».

У найбільш часто зустрічаються рекомендаціях з аналізу уроку, як правило, наводяться такі пункти:
1. Не оцінювати вчителя по одному уроку.
2. Не починати аналіз уроку з власної оцінки, спочатку повинен бути самоаналіз уроку.
3. П підготовці до аналізу слід вивчити програму, в тому числі пояснювальну запіску- врахувати минулі зауваження і оцінки, а також використовується устаткування-познайомитися з класним журналом, зошитами учнів і їх картами розвитку.

Аналіз уроку повинен включати:

оцінку реалізації завдань уроку;
оцінку змістовності етапів уроку;
оцінку відповідності застосовуваних методів подачі навчального матеріалу, а також темпів уроку особливостей розвитку учнів і їх можливостям;
оцінку способів поетапного контролю за ходом засвоєння знань;
оцінку психологічного клімату на уроці;
рекомендації вчителю.

Орієнтовна програма спостережень на уроці при підготовці його аналізу

Організація уроку:

простежити зайнятість учнів на кожному з етапів уроку, оцінити відповідність цієї зайнятості дидактичної мети і завдань етапів;
оцінити участь кожного учня в колективній роботі;
оцінити самостійну роботу кожного учня;
оцінити розподіл часу на окремі частини уроку;
визначити наявність пауз, не заповнених роботою.

Формування загальнонавчальних і загальноінтелектуального умінь і навичок:

вміння прийняти завдання, проаналізувати значимі ознаки, вміння будувати гіпотезу і прогнозувати результат, вибирати спосіб дії, планувати діяльність, здійснити самоконтроль (знайти і виправити помилки), давати самооцінку;
вміння порівнювати, узагальнювати, виділяти головне;
вміння користуватися допоміжними матеріалами (таблицями, схемами і т. д.).

Формування навчальної мотивації:

оцінити використання прийомів формування пізнавального інтересу;
оцінити прийоми виховання відповідального ставлення до навчання (перевірка домашнього завдання у всіх учнів, контроль за ходом і результатом засвоєння знань і умінь, якісна оцінка роботи учнів і т. д.)

Психологічний клімат на уроці:

способи взаємодії вчителя і учня;
способи взаємодії учнів між собою.

З огляду на різноманіття запитів, сформульованих учителем і, відповідно, розв`язуваних психологом за допомогою спостереження на Уроки, можна запропонувати звертати увагу і на наступні параметри уроку:

1. Особистісний:

спонукання учнів до самоаналізу;
застосування завдань, звернених до особистого життєвого досвіду учнів;
застосування завдань, заснованих на необхідності робити самостійний вибір;
використання помилок як навчальних моментів.

2. Мотиваційний:

використання проблемних завдань;
використання творчих завдань.

3. Псіхосберегающій:

створення емоційно-позитивного фону уроку;
використання всіх каналів сприйняття і відтворення (аудіальний, візуальний ,, кінестетичний).

4. Технологічний (формуючий регуляторну складову навчальної діяльності):

навик орієнтації у навчальній завданню (розуміння, вміння переказати, в тому числі своїми словами, умови задачі);
здатність виділяти і аналізувати значимі ознаки, на основі цього вибудовувати гіпотезу і прогнозувати результат;
здатність вибирати адекватний спосіб дії;
вміння планувати діяльність і контролювати відповідність своїх дій з прийнятим планом;
вміння коригувати (своєчасно знаходити і виправляти свої помилки);
вміння давати самооцінку.

Орієнтовна схема аналізу уроку в класі корекційно-розвиваючого навчання

Організація уроку:

1. Логічність і змістовність уроку- відповідність навчального матеріалу віковим і іншим особливостям (в тому числі провідним сенсорним каналам, коливань працездатності, темпу психічної діяльності), рівнем загальної та предметної підготовки учнів (обсяг, зміст, насиченість спеціальною термінологією, визначеннями, поняттями). *
* Елементи цієї схеми можна використовувати в звичайному класі.

2. темп уроку: Адекватний (неадекватний)
3. етапи уроку (Введення нового знання, його осмислення, закріплення та повторення, перевірка і оцінка)
4. методичні прийоми на основних етапах уроку:
4.1. розповідь
4.2. пояснення
4.3. бесіда
4.4. лекція
4.5. Ілюстрація
4.6. демонстрація
4.7. Створення проблемної ситуації
4.8. Створення ігрової ситуації
4.9. Навчальна дискусія
4.10. Навчально-лабораторний експеримент
4.11. вправи
4.12. взаємонавчання
4.13. Використання опорного конспекту
4.14. Опитування
4.15. Контрольна робота
4.16. залік
4.17. Навчально-творчі заняття
4.18. Критичний аналіз навчальної діяльності
4.19. Навчальне рецензування
5. Формування загальнонавчальних і загальноінтелектуального умінь:
5.1. Уміння виділяти і усвідомлювати навчальну задачу.
5.2. Уміння будувати план діяльності на основі свідомої орієнтації в навколишніх умовах, здатність виділити значимі ознаки.
5.3. Уміння вибирати адекватні засоби діяльності.
5.4. Уміння утримувати вчений завдання.
5.5. Здійснення самоконтролю і самооцінки.
5.6. Уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати сприйняту інформацію.
6. Доцільність вправ, завдань. Зв`язаність кожної вправи, завдання з темою уроку. Обсяг, складність, продуктивність, корекційно-розвиваюча ефективність.
7. Використання дидактичного, наочного і додаткового (інформативно-ілюстративного) матеріалу:
7.1. Чи несе стабільну навчальне навантаження.
7.2. Чи відповідає навчальній обстановці, темі уроку.
7.3. Чи відповідає психогігієнічним вимогам.
8. Попередження появи труднощів в навчанні і подолання неуспішності учнів

При аналізі уроку можна також розглянути його суб`єктно-особистісну орієнтацію:

1. Позиція вчителя по відношенню до учнів:
1.1. Дорослий - дитина
1.2. Батько - дитина
1.3. Дорослий - дорослий
2. Поведінка вчителя на уроці:
2.1. Авторитарно-вимогливе
2.2. Відсторонення-офіційне
2.3. Розважально-сюсюкати
2.4. Зацікавлено-рівноправне
3. Мовна середовище:
3.1. Переважання мови вчителя (багатослівність, постійне багаторазове повторення питань, інструкцій) -
3.2. Переважання мовлення учнів (вміння чути відповіді один одного, оцінювання відповідей учнів ними самими, міркування з приводу навчального матеріалу).
4. Поведінка учнів:
4.1. Підпорядкування волі вчителя
4.2. вільне спілкування в рамках теми уроку, обмін думками
4.3. Пасивне участь в уроці
4.4. Відсутність інтересу до уроку
5. Способи взаємодії вчителя і учнів між собою:
5.1. Підпорядкування слабкого сильному
5.2. Взаємоповага і вміння враховувати думку кожного
5.3. Роз`єднаність і неповага один до одного
5.4. Здатністю колегіальним діям
5.5. змагальність

В методичній розробці «Психолого-педагогічне забезпечення корекційно-розвиваючої роботи в школі» автори пропонують загальну схему спостереження за поведінкою вчителя на уроках, яка включає в себе наступні питання:

1. Способи подачі навчального матеріалу:
1.1. Характер змісту (аксіоматичний, проблемний)
1.2. Форма (лекція, обговорення)
1.3. Використання засобів привернення уваги
1.4. Персоналізація висловлювань та їх емоційне забарвлення
1.5. Використання питання як засобу стимуляції активності
1.6. Відповідність використовуваних прийомів віку і особливостям дітей
2. Реакції на прояви дітей:
2.1. На порушення дисципліни
2.2. На питання по темі і не по темі
2.3. на гумор
2.4. На висловлювання з місця
2.5. На вдалі відповіді
2.6. на помилки
3. Особливості вербального і невербального поведінки:
3.1. темп мовлення
3.2. гучність мови
3.3. чіткість артикуляції
3.4. Правильність мови і її складність
3.5. Використання жестів і їх характер (відкриті, закриті), адекватність використовуваних прийомів (відповідність самому вчителю і класу)
3.6. Характер і свобода використовуваних поз
3.7. Характер переміщення по класу
4. Особливості слухання учнів:
4.1. Надання можливості висловитися, заохочення висловлювань
4.2. Використання вербальних і невербальних,. технік слухання,,
4.3. Уміння чути суть відповіді або питання
5. Облік індивідуальних особливостей дітей:
5.1. повільні діти
5.2. імпульсивні діти
5.3. пасивні діти
5.4. надмірно активні
5.5. Ослаблені, астенічні
6. Зовнішній вигляд учителя:
6.1. відповідність уроку
6.2. охайність
7. додаткові спостереження

Наголошуємо, що наведені запитальники можуть бути доповнені або, навпаки, скорочені. Обробка отриманих даних не потребує, очевидно, в математичному аналізі, будучи своєрідною «канвою» для спрямованого спостереження.

самоаналіз уроку

Для вчителя, особливо не має достатнього досвіду, вкрай важливо навчитися самостійно проводити аналіз уроків. Для придбання певних навичок, що допомагають об`єктивно оцінити свою роботу, йому можна запропонувати використовувати Пам`ятку, що дозволяє швидко і точно виявити типові труднощі.

1. Який був задум даного уроку і чому?
2. Місце даного уроку в системі уроків (зв`язок з попередніми і наступними).
3. Структура, етапи, тип уроку.
4. Як враховані індивідуальні особливості розвитку учнів?
5. Які корекційні цілі ставилися, і як вони були реалізовані?
6. Як планувався хід уроку, чому?
7. Які елементи змісту уроку були акцентовані, чому?
8. Як планувалося здійснювати поетапний контроль за ходом засвоєння учнями навчального матеріалу?
9. Чи були в ході уроку відхилення від наміченого плану, які саме, чому?
10.Удалось реалізувати всі поставлені завдання, в якій мірі? Чому? 11. Які висновки слід зробити на майбутнє?

Докладні відповіді на всі питання не обов`язкові. Пам`ятка може служити для оцінки готовності до майбутнього уроку, а також основою для створення методичної розробки відкритого уроку.

У психологічній літературі описано чимало різноманітних варіантів психолого-педагогічного аналізу і схем спостереження на уроці. Вибір прийнятного варіанту повинен визначатися тим запитом, якій учитель адресує психолога, і тим завданням, яке в зв`язку з цим вирішує сам психолог. Форми, описані в цьому розділі, можуть використовуватися в повному обсязі і у вигляді окремих елементів як базовий матеріал для створення своєї власної схеми.