Батько як клієнт

Багато працюють сьогодні педагоги пам`ятають, що ще зовсім недавно, в радянські часи, для того щоб влаштувати дитину в дитячий сад, необхідно було мало не відразу після його народження записуватися в чергу бажаючих. А вже потрапити в «хороший» (найчастіше - відомчий) садок вважалося надзвичайною везінням. Ймовірно, тому батьки відчували певну частку подяки адміністрації та педагогам, відповідно до чого і шикувалися подальші взаємини «педагог - батько».

Нинішня ситуація зовсім інша: низька народжуваність, велика кількість приватних дитячих садів, груп розвитку дітей, наявність різних програм виховання і навчання, - все це призвело до того, що багато дитячі садки і школи стали боротися за кожну дитину.

У зв`язку з цим виникла потреба у розбудові взаємин у системі «педагог - батько» і навчанні кожного педагога новим прийомам і методам ефективної взаємодії з замовником освітніх послуг - з батьками. І навіть в тому випадку, коли навчальний заклад відвідує достатня кількість вихованців або учнів, сьогоднішня соціальна ситуація диктує певні умови організації взаємодії педагогів і батьків.

Якщо організація дорожить своїм іміджем, кожен її член повинен володіти навичками роботи з клієнтом, щоб не провокувати конфлікти, відповідати статусу організації. В результаті зросла роль кожного фахівця, який працює в дитячому саду або в школі. Саме тому останнім часом все частіше і частіше з`являються запити від освітніх установ на навчання персоналу сучасним методам роботи з клієнтом.

Зазвичай таке навчання проводить психолог, що працює в дитячому саду або в школі. Зміст навчання включає в себе правила роботи з клієнтом, правила самопрезентації, техніку зняття напруги, способи психологічної самозахисту. Про деякі аспекти особливостей роботи з клієнтом ми вже говорили.

Тут же хочеться торкнутися загальні принципи роботи педагога з батьками як клієнтами, які сприяють налагодженню конструктивної взаємодії педагогів і батьків.

Серед прийомів роботи педагога з батьками можна відзначити наступні:

• говорити зрозумілою батькам мовою, без вживання спеціальної термінології;
• бути конкретним, відповідати безпосередньо на поставлене запитання;
• бути активним (батьки не повинні брати інтерв`ю у педагога);
• враховувати емоційний стан батьків;
• відмовитися від повчань, нотацій, високомерія- розмовляти з позиції партнерства;
• попередньо планувати зміст бесіди з батьком;
• бути доброзичливим;
• захищати інтереси клієнта (одного з батьків), а не ставати інструментом в руках адміністрації, інших співробітників;
• зберігати конфіденційність інформації, отриманої від батьків, і ін.

Як показує практика, спілкування вихователів, вчителів з батьками дітей, які відвідують дитячий садок і школу, далеко не завжди можна назвати ідеальним і безхмарним. І хоча характер спілкування залежить, перш за все, від особистісних якостей учасників, все ж можна виділити ряд загальних причин, що обумовлюють типові помилки, які допускають педагоги:

• незнання технік спілкування;
• жорсткі очікування по відношенню до батьків;
• оцінювання батьків;
• директивна позиція по відношенню до батьків;
• метушливість, стан істерики, зайва емоційність педагога у відповідь на слова і дії батьків;
• використання стереотипів, установок, що ускладнюють спілкування;
• приписування батькам своїх уявлень і очікувань (проекція);
• агресивність, наполегливість;
• байдужість, похмурість.

Л.Б. Невзлін (1993) зазначає, що мета виступу, бесіди може бути загальною (інформування батьків про що-небудь) і конкретної (запросити папу для ремонту меблів). Головне - говорити з батьками тільки про те, що потрібно, і тільки тоді, коли потрібно.

Почати розмову з батьком можна нестандартно, нетрафаретно, наприклад, розповісти один з випадків сьогоднішнього взаємодії з його дитиною. Тривалі розмови, швидше за все, будуть не дуже доречними, так як найчастіше батьки спілкуються з вихователем, учителем або перед початком робочого дня, або після його закінчення.

Л.Б. Невзлін (1993) дає рекомендації для ведення бесіди з клієнтом, які можуть бути використані і в педагогічній практиці:

• Дохідливо викладати факти, аргументувати свої висловлювання, в зв`язку з чим бажано продумувати виступ заздалегідь.
• Використовувати фактичний матеріал, яскраві приклади.
• Говорити на простому зрозумілою мовою.
• Бути коротким (Плутарх: «Сила мови - в умінні висловити багато в небагатьох словах»).
• Уникати просторічних фраз, не гнатися за дешевою популярністю.
• Дотримуватися граматичні норми, правила вимови (краще відрепетирувати виступ).
• Повторити найбільш важливу думку кілька разів в новій формі.
• Фінал розмови підготувати найбільш ретельно, так як останню інформацію батьки запам`ятають найбільш чітко.

Говорити з батьками краще в розміреному ритмі. Низьким голосом, без довгих пауз. Для того щоб у батьків склалося сприятливе враження про вас, треба використовувати прийоми атракції (власна назва, компліменти і ін.). Крім того, дуже важливим є вміння враховувати стан співрозмовника і пам`ятати, що для кожного з батьків дуже важливо відчуття, що ви вступили в контакт саме з ним і цей контакт для вас важливий. Тому постарайтеся не перериватися під час бесіди, проявіть шанобливе ставлення до нього.

Педагоги, які працюють з дітьми та їх батьками довгий час, до проведення бесід, батьківських зборів, виступів на великих конференціях ставляться спокійно. але молоді фахівці, не мають навичок спілкування, іноді відчувають страх перед взаємодією з батьками, який має свої конкретні прояви, що заважають взаєморозумінню сторін. Так, тремтіння голосу, плутана мова, метушливість в рухах, іноді зарозумілі нотки (як спосіб захисту) можуть «зчитуватися» батьками і стати перешкодою для ефективного контакту. Тому педагогам необхідно відпрацьовувати манеру усній самопрезентації.

Початківець вчитель або вихователь повинен розуміти, що батьки приходять не сваритися з ними, а отримати якомога більше інформації про свою дитину. Якщо педагог на перших порах буде вести записи про певна Дитяча, йому легше буде налагодити взаємини з батьками, які побачать зацікавленість педагога в розвитку дитини. Подібні записи (фіксований спостереження) допоможуть вчителю, вихователю триматися з батьками впевненіше. Для того щоб записи принесли максимальну користь, бажано придбати навички по їх складанню (Регуш Л. А., 2001).

Однак крім невпевненості в собі у молодих фахівців можуть виникати й інші проблеми в спілкуванні з батьками. Так, багато хто з педагогів не вміють захистити себе від небажаних впливів «важких» категорій співрозмовників. Психологія самозахисту умовно поділяється на два блоки: управління собою і управління клієнтом, ситуацією. У свою чергу, управління собою можливо здійснювати двома шляхами: підготовчими діями (профілактикою) і діями, що сприяють зняттю вже виниклого напруги. Профілактична робота полягає в усуненні упереджень проти певних батьків (замість «батько - ворог» - «батько - однодумець») за допомогою вправ по аутогенним тренуванні. Від цього залежить якість нашого реагування на можливі негативні дії і слова співрозмовника. Робота над собою після виникнення напруженого стану складається з використання технік, що сприяють зняттю напруги (у кожної людини може бути свій набір подібних технік), а також передбачає аналіз ситуації, створення на основі отриманих в результаті аналізу висновків нового сценарію майбутніх дій в подібній ситуації. Управління ситуацією передбачає перенесення педагогом зустрічі з батьками на більш зручний час (що дає можливість обміркувати ситуацію, проконсультуватися у фахівців і ін.), Залучення фахівців до бесіди і ін.

Далі буде...

Увага, тільки СЬОГОДНІ!