Техніки повідомлення негативної інформації про дитину

вербальне спілкування

Частина IV. Техніки повідомлення негативної інформації про дитину

Навчання в школі, яким би цікавим і корисним воно не було завжди пов`язане з певними труднощами. І все одинадцять років, які дитина проводить в школі, не можуть бути тільки радісними та безхмарними. Та й у дошкільника може виникнути безліч проблем - і маленьких, і навіть дуже серйозних. Тому педагог, який працює з дітьми, змушений час від часу, спілкуючись з батьками, передавати їм інформацію про дитину, що носить негативний характер. Молоді фахівці, недавно прийшли до навчального закладу, часто зазнають труднощів в подібних ситуаціях. Досвідчені вчителі та вихователі відчувають себе набагато впевненіше, проте і у тих і у інших нерідко виникають труднощі у взаєморозумінні з батьками дітей, що доставляють особливі клопоти педагогам.

Негативна інформація, передана педагогом батькам, в подальшому може стати як початком співпраці між ними, так і початком затяжного конфлікту. Багато в чому це залежить від форми, від манери, від стилю її подачі педагогом. Так, використання стилю «прокурор», описаного нами вище, навряд чи сприятиме взаєморозумінню співрозмовників. Більш того, як тільки батько відчує в словах вчителя або вихователя нотки звинувачення, він або постарається перейти в контрнаступ, захищаючи свого сина чи дочку, або «закриється», смиренно погоджуючись з усім, що скаже педагог, але не проявляючи ніякої ініціативи. Прийшовши додому, розсерджений або засмучений батько, швидше за все, замість спроб вирішити проблему влаштує прочухана своєму чаду, відіграючись за приниження, випробувані під час бесіди з педагогом.

Описана ситуація відноситься до розряду типових, окрім того, вона має і своє продовження: після подібної «виховної» бесіди (особливо якщо це повторюється неодноразово) навряд чи у дитини з батьками складуться хороші стосунки. До того ж образа або навіть злість на «училку-яка-наябедничав» теж навряд чи допоможе вирішити проблему, навпаки, все це може тільки погіршити становище. Звичайно, негативна інформація повинна бути повідомлена батькам, але при цьому головне завдання педагога - проявити повагу до батьків, які прийшли на зустріч з ним, і показати, що він, педагог, зацікавлений перш за все в допомоги дитині, а не в його обвинуваченні.

Досвідчені педагоги (і в дитячому садку, і в школі) намагаються розповідати про труднощі (і в навчанні, і в поведінці), з якими зіткнувся дитина, яка не на загальних зборах, змушуючи мам і тат червоніти, а на індивідуальних консультаціях. На загальному ж зборах можна торкнутися проблеми тільки в загальних рисах, не називаючи прізвищ і не «розписуючи» вчинки, в іншому випадку збори можуть перетворитися в «судилище», в групове звинувачення і так опинився в скрутному становищі батька. Наприклад, якщо в дитячому садку або в класі деякі діти проявляють агресивність, то на зборах бажано сказати кілька слів про зростаючий рівень агресії в світі, в країні, привести статистичні дані. Цифри, факти зазвичай сприймаються як більш значуща інформація, ніж просто розмова на моральні теми. Потім можна познайомити батьків з теоріями, що розкривають причини появи агресивної поведінки.

Як правило, після зборів багато батьків самі підходять до педагога з питаннями про поведінку їх сина або дочки. Якщо ж необхідно поговорити з батьками певних дітей, педагог на початку або в кінці зборів може попросити їх залишитися. Після невеликої бесіди про причини агресивної поведінки, проведеної до цього і не містить звинувачень ні на адресу дитини, ні на адресу мам і тат, батьки вже будуть налаштовані на розмову в позитивному руслі.

Такої ж тактики слід дотримуватися і при повідомленні негативної інформації про шкільну успішність дитини, про конфлікти серед однолітків та ін.

Отже, загальна установка педагога на вирішення проблеми, на те, що батько - це не ворог, який заважає виховувати і навчати дитину, а однодумець, знання загальних законів спілкування допоможуть навіть таку неприємну ситуацію, як повідомлення негативної інформації, зробити точкою відліку, початком співпраці між дорослими людьми, охочими надати допомогу дитині.

Використання стилю «адвокат», який передбачає в розмові з батьками робити акцент не на звинувачення дитини, а на пошук шляхів вирішення проблеми, допоможе зробити спілкування у важкій ситуації більш ефективним. У бесіді можна використовувати такі вирази, як: «Давайте подумаємо, як можна зацікавити дитину ...» Крім того, педагог може і негативну інформацію про дитину передати батькам в позитивному ключі: «Саша сьогодні на уроці історії протягом 10 хвилин дуже уважно слухав вчителя ... »Безумовно, мама або тато знають, що урок протікає рівно 45 хвилин, значить, 10-хвилинне увагу дитини явно є недостатнім для засвоєння змісту уроку. Подібне звернення педагога, що не містить прямого звинувачення, допомагає встановити контакт і досягти взаєморозуміння.

Для розповіді батькам про поведінку дитини, що викликала невдоволення вчителя або вихователя, можна також використовувати «принцип сендвіча»: хороша інформація про дитину повинна передувати поганий, а завершення бесіди проходить знову на «хорошою» ноті. Перша частина розмови готує емоційний фон для прийняття другої, в процесі якої педагог говорить тільки про вчинок, а не про особистості дитини, яка не узагальнює інформацію, не ставить «діагнозу». А третій етап включає виявлення сильних сторін дитини, що може стати опорою для пошуку конструктивного вирішення проблеми.

Частина IV. "Техніки повідомлення негативної інформації про дитину".