Вивчення ситуаційної мінливості мотивації допомоги

Про соціальну поведінку вивчається різними дисциплінами. Особливість психологічного його розгляду полягає в тому, що дослідник звертається не стільки до об`єктивного результату вчинку, скільки до тих внутрішніх процесів, які детермінують цей результат (Нартова-Бачавер С. К., 1992). Визнаючи складність психологічної детермінації просоциального поведінки, більшість дослідників виділяють особистісні та ситуаційні фактори.

Значення факторів ситуації в розвитку і прояві психічного практично визнано всіма підходами, а розбіжності між ними пов`язані з тим, в якій мірі ситуаційні фактори здатні детермінувати поведінку людини. Однак визнання ролі ситуаційних змінних ще не означає вивчення самої ситуації. Н. В. Гришина зазначає, що поняття ситуації нерідко навіть не визначається в психологічній літературі (Гришина Н. В., 1997). Порівняно недавно стали з`являтися роботи, що стосуються психологічного визначення ситуації (Magnusson D., 1981), (Ємельянов Ю. М., 1985), (Філіппов А. В., Ковальов С. В., 1986), (Бурлачук Л. Ф. , 1998). У роботі А. В. Філіппова і С. В.Ковальова підкреслюється, що ситуація як елемент психологічного тезауруса є результат взаємодії суб`єкта з середовищем.

Стосовно до нашого дослідження - морально значущий вчинок залежить не тільки від життєвої позиції суб`єкта, а й від конкретних умов і обставин. Тому предметом нашого вивчення стало вплив ситуаційних умов на вираженість мотивації допомагає поведінки студентів. Аналіз емпіричних даних дозволяє говорити про обумовленість морально значущої поведінки людини логікою тієї діяльності, в яку він включений, а також переживанням успіху - неуспіху в ній (Хекхаузен Х., 1986).

У даній роботі ми зупинимося на перевірці наступної гіпотези: включення в ситуацію досягнення здатне послабити мотивацію допомоги- переживання успіху в діяльності збільшує бажання допомогти іншим людям, а переживання невдачі - послаблює. Дослідження проводилося в 2010 р на базі БДПУ ім. М. Танка. У ньому взяли участь 77 студентів другого курсу факультету психології (69 дівчат і 8 хлопців). На першому зрізі (незадовго до контрольного тесту з дисципліни "Психологія розвитку") замірявся рівень фонової мотивації допомоги і проводився социометрический опитування за критерієм вираженості альтруїстичної поведінки. Другий опитування проводилося після закінчення заняття, коли студенти вже знали, яку оцінку вони отримали. Їм ставилося запитання про задоволеність результатами тесту. На підставі відповіді в протоколі фіксувався "успіх" або "неуспіх".

Для виявлення мотивації допомоги застосовувався опитувальник "мотивація допомоги" (Нартова-Бачавер С. К., 1992). Для визначення виразності реального допомагає поведінки було проведено социометрический опитування. При відборі критеріїв ми прагнули до того, щоб це були конкретні ситуації, наближені до реального життя студентів.

В результаті обробки первинних даних були виділені три групи респондентів, умовно позначаються як "чуйні", "індиферентні" і "ухиляються". Для обробки даних використовувалися статистичні критерії відмінностей для зв`язкових вибірок (парний критерій Т-Вілкоксона) і незв`язних вибірок (критерій U-Вілкоксона - Манна-Уїтні). Статистична обробка проводилася за допомогою програми SPSS 10,0.

В цілому по всій групі відбулося зниження показника мотивації допомоги до другого виміру (z = -2,64, p = 0,008). Т. е. Фактор включеності в ситуацію досягнення привів до ослаблення мотивації допомоги, що узгоджується з даними Я. Рейковского. Однак динаміка змін різна. У групі студентів, вдало впоралися з контрольним тестом, істотних змін за показником мотивації допомоги не відбулося. У групі студентів невдало здали тест, відзначено істотне зниження мотивації допомоги (z = -3,33, p = 0,001). Що стосується впливу успіху і невдачі на ступінь вираженості мотивації, то отримані результати частково відповідають висунутим гіпотезам. Так, студенти в разі невдачі висловлювали менше в порівнянні з першим опитуванням бажання допомагати іншим людям.

При порівнянні результатів мотивації допомоги в різних статусних групах спостерігається наступна закономірність: чим вище соціометричний статус групи, тим вище в ній показник мотивації допомоги. Причому відмінності стають найбільш помітні в другому зрізі. Таким чином, в ході дослідження вдалося вивчити динаміку мотивації допомоги студентів в умовах включеності в ситуацію досягнення, переживання успіху і невдачі.

Нємцова Г. Д.

Божко Т. В.