Методологія використання мультиплікації в психології розвитку дітей та психотерапії

На сьогоднішньому етапі розвитку суспільства мультиплікація, так само як і інші продукти теле- і відео індустрії, є невід`ємною частиною культури. Однак, на наш погляд, в сучасній психології та психотерапії, її вивчення та використання не приділяється достатньої уваги. Як будь-який продукт культури мультиплікація вимагає активного сприйняття і розуміння глядачем сенсу сюжету і поведінки героїв, динаміки сюжетної лінії і причинно-наслідкових зв`язків. Це вимагає від глядача навичок критичного сприйняття і мотивації до перегляду. Якщо розглядати перегляд мультиплікації як одну з форм діяльності дітей, то її активна форма передбачає включення сприйнятої інформації в актуальні для дітей види діяльності (відповідно до вікових особливостей кожного етапу розвитку), такими, як спілкування, гра, творчість, побутової працю, а на етапі початкового шкільного навчання і навчальна діяльність. Таке включення, на наш погляд, безпосередньо обумовлює конструктивність поведінки і розвиток "образу Я" дітей. Істотна роль в цьому процесі відводиться батькам як основних об`єктів наслідування і першим вихователям. Для оволодіння дітьми будь-якою діяльністю потрібно спільна участь в ній дорослих і позитивна оцінка досягнень дитини. Тому перегляд мультиплікації повинен бути спрямований на задоволення природних потреб дитини в спілкуванні, діяльнісної самореалізації, соціальної адаптації та визнання батьками.

На наш погляд, вітчизняна мультиплікація радянського періоду і мультиплікація, регламентована радянською цензурою, обумовлені розвиваючими цілями, відображає культурну спадщину пострадянського менталітету і конструктивні мотиви поведінки героїв і може використовуватися в педагогічної, психологічної та психотерапевтичної практиці. Як будь-який продукт культури в її історичному розумінні, мультиплікація включає в себе архетипове зміст.

Таким чином, методологія підбору мультиплікаційних робіт, для їх подальшого використання у відповідності з поставленими психотерапевтичними цілями должена включати інтерпретацію показників:

* Характеру поведінки героїв;

* Емоційного, смислового і культурного контекстів їхнього мовлення;

* Мімічної виразності героїв;

* Інтонації мови героїв;

* Характеру музичного сопровожденія- - архетипів, відображених в образах персонажів (ідеальних батьків, героя, жіночого та чоловічого начала, добра - зла і ін.).

На цей час є досвід успішного комплексного використання мультиплікації, арт-методів і гри з метою корекції труднощів у поведінці, розвитку конструктивних взаємин між дітьми в групі дитячого саду і розвитку мотивації до шкільного навчання у дітей 6-7 років, а також корекції мотивації досягнень на уроках в школі у дітей 8-9 років. Робота проводилася на базі дитячих садків № 137 Виборзького району, № 35 Фрунзенського району та Німецької гімназії Петершуле Красногвардійського району.

На даний момент цей досвід знайшов продовження в проведенні дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук "Використання арт-методів і гри в психологічній корекції невротичних розладів у дітей 7-10 років", яке проводиться на кафедрі дитячої психіатрії, психотерапії та медичної психології СПбМАПО.

Пошук наукових і літературних джерел, які розкривають вплив мультиплікації на розвиток дітей, привів нас до двох документальних фільмів: фільму В. Матвєєвої "Віртуальна агресія" і нарису ведучого передачі "Московские ведомости" С. Андрєєва "Вплив мультфільмів на дітей" (можна знайти на сайті Mail.ru), а також до літературної науково-популярної роботі американського психолога Дафни Леміш "Жертви екрану. Вплив телебачення на розвиток дітей" (М.-2007). У зазначених роботах, зокрема, представлений порівняльний аналіз вітчизняної і західної мультиплікації, яка є в наявності на нашому відеоринку. Відзначається переважання асоціальних форм поведінки героїв в сучасній західній, мультиплікації, яка відрізняється стиранням еталонів добра і зла, жіночих і чоловічих, дитячих та дорослих зразків поведінки персонажів, одноманітність сюжетів, переважання лякають образів. Все це сприяє підвищенню тривожності дітей щодо навколишнього світу. Вивчаючи досвід дітей, що купується ними від перегляду різних мультфільмів, трансльованих по телебаченню і розповсюджуваний на електронних носіях, нам вдалося виявити залежність їх поведінки, емоційного стану при відході до сну і ступеня рухової активності від кількості часу, проведеного ними перед телеекраном і характеру переглядаються мультфільмів.

До теперішнього часу це вдалося простежити на результатах опитування 74 батьків вихованців в двох дитячих садах Санкт-Петербурга в квітні 2008 року (ГДОУ № 35 Фрунзенського району і ГДОУ № 39 Пушкінського району). Результати даного опитування показали, що діти, у яких відхід до сну супроводжується капризами і конфліктом з батьками (6 осіб з числа опитаних), так само як і діти з підвищеною агресивністю / плаксивість і руховою активністю (18 осіб), дивляться виключно мультфільми змішаного характеру або західні (1 людина) більше 2 годин на день і грають в комп`ютер (3 людини). Аналізуючи цей факт, доречно задатися питанням про особливості розвитку мотивації поведінки дітей при сприйнятті настільки суперечливою за своїм ціннісним змістом інформації. Нам бачиться, що діти в цьому випадку виявляються дезорієнтовані у виборі моделей своєї поведінки.

Ми плануємо продовжити цю форму опитування батьків для отримання більш об`єктивної статистичної інформації. Якщо поділити характер перегляду на активний і пасивний, то при пасивному перегляді батьки не приймають в ньому участь, залишаючи дітей один на один з телеекраном. Такі діти, як правило, ні з ким не обговорюють побачене, не чують думки батьків про побачене, яке відповідало б їх ціннісним уявленням про громадські нормах поведінки і відносин. Таким чином, при пасивному перегляді практично відсутня цензура перегляду з боку батьків, а сучасна мультиплікація, як це зазначено вище, далеко не завжди має конструктивний характер. У дітей, які є пасивними глядачами, перегляд мультиплікації часто замінює живе спілкування з батьками. Діти не опановують критичністю і необхідним ступенем свідомості сприйняття мультиплікаційних образів та сюжетів, їх диференціацією за принципом "добре - погано". Ігрова діяльність таких дітей носить спрощений характер, вони часто відчувають труднощі в спілкуванні і встановленні відносин з оточуючими. Їх поведінка відрізняється конфліктністю, емоційний стан підвищеною збудливістю або пригніченістю. У фантазіях та іграх відзначається підвищений інтерес до негативних, лякає персонажам. Батьки також відзначають складності в відході таких дітей до сну. При активному перегляді, мультиплікація є:

* Засобом спілкування дітей з батьками,

* Доступною формою знайомства дітей з різними соціальними ролями,

* Засобом співвідношення дітьми вимог і зразків поведінки батьків з образами мультиплікаційних персонажів.

Подальше включення зразків поведінки героїв в ігрову та ін. Види діяльності дітей, їх ідентифікація з різними ролями і встановлення перевагу позитивних персонажів сприяють розвитку конструктивного "образу Я" і критичності світосприйняття. Такі діти відрізняються керованістю поведінки, стабільністю емоційного стану і спокійним сном.

Таким чином, вбачається за необхідне розробляти методологічні моделі активного перегляду і включення необхідного змісту в різні види арт-та ігрової діяльності для психологічної корекції і психотерапії невротичних розладів у дітей.

Яковлєв В. А.