Тренінг № 1 - розвиток спілкування і вміння управляти імпульсивними реакціями в конфліктних ситуаціях

На основі сучасної теорії і практики проведення психологічних тренінгів для підлітків (І.В. Вачков, Н.І. Козлов, А.Г. Лидерс, А.С. Прутченков, Н.А. Сирота) нами була розроблена система занять, в ході яких у них формувалися вміння слухати співрозмовника, аналізувати конфліктні ситуації , контролювати свої емоції і стримувати імпульсивні реакції. Спочатку учасники тренінгу знайомили один одного з конфліктними ситуаціями, які їм хотілося б дозволити, і потім в рольових іграх за допомогою ведучого відпрацьовували конструктивні способи їх вирішення. Приступаючи до розробки і проведення такого тренінгу, ми припускали, що він буде сприяти формуванню стратегії співпраці.

Тренінгові заняття в експериментальній (Е) групі (11 школярів 12-13 років) проводились регулярно 1 раз в тиждень на добровільній основі. Тривалість заняття 45-60 хвилин. Всього було проведено 6 занять. Контрольна (К) група складалася з 14 підлітків, з якими тренінг не проводився.

Заняття 1: вироблення правил роботи в групі, формування згуртованості учасників тренінгу і довірчих відносин між ними.

Заняття 2: а) формування згуртованості групи-б) дослідження конфліктів, що виникають в процесі спілкування з людьми. Зокрема, кожному підлітку пропонувалося відповісти на наступні питання: «Що таке конфліктна ситуація для мене? Які плюси і мінуси конфліктного (в тому числі агресивного) поведінки? Які емоції я відчуваю в конфліктній ситуації? Як я справляюся з моєї конфліктною ситуацією? »(Відповіді на ці питання використовувалися провідним для розробки конфліктних ситуацій, які застосовувались в рольових іграх на наступних заняттях.)

Заняття 3: а) розширення уявлень підлітків про емоції і їх вплив на поведінка-б) формування позитивних стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях як спосіб подолання негативних емоційних станів, що виникають внаслідок конфліктів.

Заняття 4: а) формування умінь розпізнавати свої негативні емоційні переживання і управляти ними в ситуації конфліктів зі сверстнікамі- б) формування вміння оцінювати конфліктну ситуацію і вибирати найбільш підходящий спосіб поведінки.

Заняття 5: а) формування знань про причини виникнення конфліктов- б) формування позитивних стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях.

Заняття 6: а) відпрацювання отриманих навичок і уменій- б) підведення підсумків.

Стилі поведінки підлітків в конфліктних ситуаціях до і після проведення тренінгу вивчалися за допомогою описаної вище методики Томаса. Для встановлення статистично значущих відмінностей між кількістю виборів кожної стратегії поведінки до і після тренінгу № 1 використовувався G-критерій знаків.

В результаті було встановлено, що в Е-групі кількість виборів стратегії компромісу після тренінгу значимо зросла (табл. 1). Значні відмінності G для інших стратегій поведінки не встановлено. В К-групі відмінності також статистично не значимі.

На основі цього результату тренінг № 1 можна визнати ефективним, оскільки вміння йти на компроміс, тобто вирішувати проблему, співвідносячи інтереси за допомогою взаємних поступок, є більш ефективним способом виходу з конфліктної ситуації, ніж пристосування (ігнорування власних інтересів на користь інтересів суперника), уникнення (ігнорування інтересів - і своїх, і суперника) і суперництво (висока оцінка своїх інтересів, низька оцінка інтересів суперника і як наслідок конкурентні, аж до ворожих, відносини).

У табл. 1 видно, що після тренінгу показники суперництва практично не знизилися, а показники співпраці не підвищилися. Спробуємо пояснити, чому тренінг № 1 не чинив позитивного впливу на стратегії суперництва і співробітництва, а також висунути припущення про чинники, які могли б вплинути в потрібному напрямку.

У дослідженнях, проведених під керівництвом Н.А. Різдвяної, вирішується проблема формування у підлітків орієнтовної основи поведінки, що включає способи пізнання людей (Різдвяна, 2004). Зокрема, показано, що тренінги само- і взаємопізнання роблять позитивний вплив на різні сторони особистості і поведінки підлітків і взаємодіючих з ними дорослих (А.В. Березина, С.В. Малишева, І.В. Мельникова, Ю.Є. Мужічкова, Е.А. Писарєва, А.В. Разумова, К.А. Серебрякова ). Наприклад, в роботі Ю.Є. Мужічковой (2008) встановлено, що використання художніх форм самовираження в тренінгах вузької спрямованості для підлітків (наприклад, тренінгу самоставлення) може чинити негативний вплив на зміну певних сторін самоставлення, занадто знижуючи або збільшуючи їх вираженість. Негативний вплив художніх форм самовираження в тренінгах самоотношения усувається за рахунок поєднання вправ, спрямованих як на вдосконалення самоставлення, так і на зняття негативних емоційних проявів, що виникають в ході тренінгу, а також на вдосконалення міжособистісних взаємодій.

А.В. Березина (2004) показала, що якщо всі шість базових способів міжособистісного пізнання, виділених в роботах Н.А. Різдвяної, одночасно знаходяться в зоні найближчого розвитку, то їх рефлексивне формування позитивно впливає на підвищення соціометричного статусу підлітків у колективі однолітків і, як наслідок, на поліпшення ведучої діяльності - інтимно-особистісного спілкування. Якщо ці способи розвиваються не одночасно, а з невеликими інтервалами, то їх цілеспрямоване формування не впливає на поліпшення міжособистісних взаємодій.

Е.А. Писарєва (2006) встановила, що тренінг самопізнання та спілкування підлітків, що сприймають соціальну підтримку як відсутню, надає розвиваючий ефект: в позитивному напрямку трансформуються їх копінговий стратегії, емоційні переживання, ставлення до дорослих, до соціальних норм поведінки, прийняття самостійних і обміркованих рішень.

Аналіз цих робіт показав, що при всій відмінності цілей і проблем в кожній з них формування спілкування у підлітків крім іншого включало певні вправи, спрямовані на розвиток взаєморозуміння. Виходячи з цього ми припустили, що на розвиток стратегій співпраці у підлітків істотний вплив нададуть вправи, націлені на формування навичок міжособистісного пізнання.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!