Стилі поведінки сучасних підлітків в конфліктних ситуаціях

К. Томас виділяє 6 стилів поведінки в конфліктній ситуації: суперництво (конкуренція), пристосування, уникнення, компроміс, співробітництво. Ці стилі різняться за спрямованістю учасників конфлікту на свої інтереси і інтереси партнера по спілкуванню. Респондент, що вибирає стратегію суперництва, оцінює свої інтереси високо, а інтереси суперника низько. Вибір стратегії пристосування означає прагнення піти від конфлікту-при даному типі реагування в ситуації конфлікту людина жертвує особистими інтересами на користь інтересів конкурента. Стратегія уникнення, також пов`язана з прагненням уникнути конфлікту, характеризується низькою оцінкою інтересів - як своїх, так і суперника. Компроміс ( «баланс» інтересів конфліктуючих сторін) - це стратегія взаємних поступок, що не погіршує міжособистісні відносини, а, навпаки, сприяє їх позитивному розвитку. Стратегія співробітництва відрізняється високою оцінкою інтересів - як власних, так і партнера, прагненням знайти рішення, в максимальному ступені задовольняє обидві сторони.

Обстеження за даною методикою 61 учня середньої школи у віці 11-13 років дало наступні результати: 1) 41% підлітків воліли суперництво, 24 - пристосування, 21 - компроміс, 19 - уникнення і лише 17% - СПІВРОБІТНИЦТВО- 2) 42% підлітків взагалі не прагнуть до співпраці, 33 - ухиляються від суперництва, 30 - від уникнення, 26 - від пристосування, 13% - від стратегії компромісу. На підставі цих даних можна сказати, що в нашій вибірці стратегія співробітництва виявилася найменш популярною (Мамонова, 2008).

Відзначимо, що і за даними інших досліджень стратегія співробітництва у підлітків займає останні місця (Е.М. Рябущенко, Н.В. Фа- лейтор, Н.В. Степанова, А.В. Семенов). У недавно виконаної дипломної роботи В.Є. Бабічевой1 було встановлено, що найбільш вираженою стратегією поведінки в конфліктній ситуації підлітків з повних і неповних сімей є пристосування, а найменш вираженою - суперництво (конкуренція). Наступна за ступенем вираженості у підлітків з повних сімей - стратегія уникнення, а у підлітків з неповних сімей - стратегія компромісу (відмінності між групами значущі на рівні тенденції). Підлітки з повних і неповних сімей в найменшій мірі орієнтовані на співпрацю.

На підставі наших та інших даних ми прийшли до висновку, що багато підлітків у віці 11-13 років потребують розвитку у них стратегії співпраці. З нашої точки зору, в розвиваючих програмах необхідно забезпечувати також і рефлексивне усвідомлення підлітками зв`язку інших стратегій з тими життєвими ситуаціями, в яких їх використання найбільш переважно.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!