Cтиль поведінки в ситуації хронічного неуспіху

Вплив неуспіху на поведінку людини досить давно вивчається в психології. Незважаючи на відмінність підходів, кожне дослідження підтверджує той факт, що ситуація неуспіху досить значима для індивіда. У ситуації хронічного неуспіху в залежності від різних психологічних і соціальних факторів на перший план виходять індивідуальні форми поведінки, загальний зміст яких захистити самооцінку, рівень домагань, подолати негативні наслідки для особистості в цілому. У регуляції поведінки при неуспіху велику роль відіграють індивідуально-особистісні особливості, що робить поведінку при неуспіху цінним джерелом психодіагностичних даних.

На наш погляд, головними труднощами в дослідженні цієї психологічної проблеми - стилів поведінки в ситуації хронічного неуспіху - є недоступність природного матеріалу. У реальному житті є ситуації повторюваних невдач (безробіття, неуспішність прийняття рішень в будь-якої діяльності і т.д.), але їх дослідження представляється досить трудомістким, особливо коли це стосується збору матеріалу. Тому нами були штучно створені (в лабораторних умовах) ситуації неуспіху і на них виявлені загальні особливості та закономірності для даної випробуваної групи.

В ході дослідження були використані наступні методики: моторна проба шварцландера- тест опису поведінки К. Томаса (стилі поведінки людей в конфліктних ситуаціях) - вимір рівня домагань за допомогою анаграм. Об`єктом нашого дослідження стали учні дев`ятих класів середніх шкіл кемерово 14 15 років.

Неуспіх - це завжди конфлікт для особистості, він може бути викликаний внутрішніми або зовнішніми причинами. Особистість, оцінивши ці фактори, застосовує певну стратегію для вирішення цього конфлікту. Ми вирішили виявити, який тип поведінки (за класифікацією Томаса К.) використовує людина при хронічному неуспіху, при особистісному конфлікті. Дослідження виділило такі варіанти:

1. Люди, мотивовані на уникнення невдач: з низьким рівнем домагань використовують при конфлікті такі стилі, як уникнення і пристосування - 25% - з високим рівнем домагань - суперництво і співробітництво - 18,8%;

2. Люди, мотивовані на досягнення успіху: з помірним рівнем домагань застосовують співробітництво і компроміс - 43,8% - з високим рівнем домагань - співпраця, компроміс, іноді уникнення -12,4%.

На підставі отриманих даних можна зробити висновок, що у вибірці школярів-підлітків 50% мають адекватний рівень домагання і 50% - неадекватний (низький і високий). Зміна рівня домагань можливо тільки в тому випадку, якщо особистість здатна пережити досвід успіхів і невдач і своєчасно проаналізувати їх причини. Запропонований метод дозволяє розділити групи випробовуваних по стилю поведінки в ситуації неуспіху. Описані в цій роботі можливі стилі поведінки не універсальні, що ще раз підтверджує багаторівневість і актуальність окресленої проблеми.

Павликова М.В.