Метод арт-терапії в тренінгу особистісного зростання для підлітків

Арт-терапія (АТ), спочатку створювалася як метод лікування за допомогою художньої творчості, зараз успішно застосовується в психологічній роботі, спрямованої на розвиток особистості. АТ- методики визнаються хорошим інструментом дослідження і гармонізації тих сторін внутрішнього світу людини, вербальне вираження яких утруднено (Юнг, 1998). Аналіз літератури показав, що АТ надає сприятливу можливість для реалізації потреб в самовираженні, самопізнанні і затвердження ідентичності (Виготський, 1987 Карабанова, 1997 Копитін, 2002- Роджерс, 1995 Franklin, 1992). В першу чергу в задоволенні цих потреб потребують саме підлітки в силу особливостей даного вікового періоду (Різдвяна, 1998). Тому ми припустили, що включення АТ-методик в програму тренінгу особистісного зростання для підлітків посилить вплив тренінгу на позитивну динаміку самоставлення його учасників.

Для верифікації цього припущення було проведено дослідження, в якому брали участь 68 підлітків - по 34 учні з 9-го і 10-го класів московської середньої школи. У кожній віковій вибірці виділялися контрольна (К) і дві експериментальні (Е1, Е2) групи. У всіх Е-групах проводився тренінг особистісного зростання. Так як участь в тренінгу було добровільним, респонденти ставилися до однієї вікової групи і виховувалися одними і тими ж вчіть лями, ми певною мірою зрівняли вибірки по віковій, мотиваційної та соціально-психологічним змінним.

методики

1. Методика дослідження самоставлення (МІС) С.Р. Пантилеева. Опитувальник складається з 110 питань, з яких формується 9 шкал: 1

- «закритість / відкритість» (11 пунктів) - 2 - «самовпевненість» (14) - 3 - «саморуководство» (12) - 4 - «відбите самоставлення» (11) - 5

- «самоцінність» (14) - 6 - «самоприйняття» (12) - 7 - «Самопривязанность» (11) - 8 - «внутрішня конфліктність» (15) - 9 - «самозвинувачення» (10 пунктів).

Так як в шкалах міститься різна кількість пунктів, дані по кожній шкалою з сирих балів переводяться в шкалу стіною. В результаті виходить своєрідний профіль, що реконструює структуру самоставлення. Кількість стіною по кожній шкалою характеризує ступінь вираженості того чи іншого фактора.

Крім кількісного аналізу за шкалами, опитувальник дозволяє виробляти якісний аналіз макроструктури самоставлення. В основі макроструктури самоставлення як емоційно-оціночної системи лежать три емоційних виміру: самоповага, аутосимпатія і самоприниження. У поняття «самоповага» входять наступні фактори: соціальна бажаність «Я» (шкала «закритість / відкритість»), самовпевненість, саморуководство, відбите самоставлення. У поняття «аутосимпатія» входять фактори: самоцінність, самоприйняття, Самопривязанность. У поняття «самоприниження» входять фактори: внутрішня конфліктність, самозвинувачення (Пантілеев, 1993).

2. Тренінг розвитку самоставлення. Були розроблені дві експериментальні програми тренінгу, кожна складалася з 8 занять (по 1,5-2 години), побудованих за основними правилами психологічного тренінгу для підлітків (Рудестам, 1993). Із сукупності завдань та ігор, що використовуються в тренінгах, були обрані психотехнічні вправи, що сприяють становленню і розвитку позитивного самоставлення. Вони включалися в обидві програми. У першій програмі ці вправи використовувалися поряд з АТ-техніками, у другій ці техніки не застосовувалися. Слід зазначити, що з діагностичною метою перше і останнє заняття в групах Е1 і Е2 були аналогічні.

У першій серії експерименту брали участь учні 9 класу (14-15 років), у другій - учні 10 класу (15-16 років). В обох серіях процедура дослідження для Е-груп була єдиною: первинна діагностика самоотношения = gt; формуючий експеримент у формі тренінгу (в Е1-групах із застосуванням АТ-методик, в Е2-групах - без них) = gt; вторинна діагностика самоставлення. Результати піддавалися кількісному і якісному аналізу.

Результати вибірки 9-класників. Група Е1: до тренінгу пік в середньо-групових значеннях досягався за шкалою «самоприйняття» у 60% підлітків-після тренінгу пік знизився, і підвищення за цим показником стало спостерігатися у 40% підлітків. Значні відмінності до і після тренінгу виявлені за такими чинниками «самозвинувачення» (р = 0.002) і «внутрішня конфліктність» (р = 0.036). Також виявлені відмінності на рівні тенденції по шкалі «самовпевненість» (р = 0.088). Група Е 2: піки з яких-небудь шкалами не виражені ні до, ні після тренінгу. Значні відмінності до і після тренінгу виявлено за такими чинниками «Самопривязанность» (р = 0.019) і «внутрішня конфліктність» (р = 0.038). В К-групі значущі відмінності не виявлено ні по одній з шкал.

Результати вибірки 10-класників. Група Е1: після тренінгу з`явився пік за шкалою «самоцінність» і провал за шкалами «внутрішня конфліктність» і «самозвинувачення». Встановлено значущі відмінності за шкалами «самоцінність» (р = 0.0047), «внутрішня конфліктність» (р = 0.0001) і «самозвинувачення» (р = 0.0018). Група Е 2: після тренінгу зафіксовано статистично незначна (р = 0.60) зниження піку за шкалою «самоцінність» і статистично значуще (р = 0.040) підвищення показника за шкалою «Самопривязанность». В К-групі відмічено підвищення за шкалою «самозвинувачення» (р = 0.0463).

Аналіз результатів. Перш за все, необхідно відзначити, що в опитувальнику МІС міститься шкала «закритість / відкритість», яка виступає аналогом «шкали брехні». До і після тренінгу у всіх групах ця шкала перебувала в зоні нормальних значень, що свідчить про достовірність отриманих даних.

Порівняння змін самоставлення в групах Е1 (тренінг із застосуванням АТ-технік) і Е2 (тренінг без АТ-технік). В обох Е1-групах після тренінгу спостерігалося зниження показників «самозвинувачення» і «внутрішньої конфліктності». Відповідно до ключами МІС це трактується як скорочення кількості сумнівів і самокопання на загальному негативному емоційному тлі. Так як ці фактори належать до «самознищення», одному з трьох емоційних вимірів структури самоставлення, можна зробити висновок про ослаблення «самознищення» і підвищенні емоційного благополуччя підлітків в цілому.

Високий стін за шкалою «самоприйняття» у 60% 9-класників з Е1-групи до тренінгу можна назвати сприятливою ознакою, так як висока ступінь самоприйняття може спровокувати деяке зниження критичності. Після тренінгу пік за цим показником став спостерігатися у 40% підлітків, і середнє значення за цією шкалою також дещо знизилося (в тенденції). Такі зміни можна трактувати як поява певної готовності до переоцінки ставлення до себе і вихід за межі усталених уявлень про свою особистість. Зазначене в цій же групі збільшення (в тенденції) показника за фактором «самовпевненість» говорить про те, що у підлітків посилилося ставлення до себе як впевненого, самостійного, вольового і надійному людині, якій є за що себе поважати. У 10-класників з Е1-групи збільшився показник за шкалою «самоцінність», тобто посилилося відчуття цінності власної особистості і передбачуваної цінності свого «Я» для інших. Ця шкала пов`язана також з емоційною оцінкою себе, багатством внутрішнього світу.

Після тренінгу в обох Е2-групах статистично значимо збільшилися показники фактора «Самопривязанность». Це говорить про посилення ригідності, консервативної самодостатності, запереченні можливості і необхідності розвитку власного «Я». У 9-класників відбулося зниження значень за шкалою «внутрішня конфліктність», а у 10-класників в тенденції знизилися значення за шкалою «самоцінність».

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що тренінг з використанням АТ-методик спільно з психотехническими вправами надав більш глибоке позитивний вплив на структуру самоставлення респондентів у порівнянні з тренінгом, в якому використовувалися тільки психотехнічні прийоми. У підлітків, які пройшли тренінг другого типу, крім слабших позитивних змін, спостерігався і негативний ефект, що виражається в посиленні ригідності емоційно-особистісного ставлення до себе і відсутність бажання змінюватися. Можливо, це пов`язано з тим, що психотехнічні ігри породжують або підсилюють рефлексивний аналіз самоотношения на рівні вербальних оцінок. Неусвідомлювані, невербальні установки самоотношения залишаються непорушними і ще більше витісняються. Витіснення тим сильніше, чим сильніше рефлексивний аналіз і чим більше протиріч між свідомими оцінками себе і несвідомими переживаннями. Посилення ригідності емоційно-особистісного ставлення до себе виступає як захисний механізм, що оберігає учасників тренінгу від «непотрібних» переживань, що породжують внутрішній конфлікт. Підкреслимо, що художні засоби АТ впливають також і на неусвідомлювані компоненти самоставлення. В процесі виконання завдань, концентруючи самовираження в символічній формі, що не вимагає вербальної «розшифровки», до якої респонденти ще не готові, відбувається більш глибоке самопізнання, що зачіпає і сферу несвідомого. Спільне використання психотехнічних прийомів і АТ-технік психологічного впливу забезпечує гармонізацію усвідомлювати і неусвідомлюваних компонентів самоставлення та значно підвищує ефективність тренінгу.

Про правильність цього висновку свідчить і те, що в контрольних групах по 8 факторам значущих відмінностей між результатами першого та другого тестувань не спостерігалося. Єдиною зміною, зафіксованим після повторного тестування в К-групі 10-класників, є підвищення за шкалою «внутрішня конфліктність», яке, мабуть, визначається випадковими впливами середовища.

Додатковим джерелом докази правильності зробленого висновку є порівняльний аналіз групової динаміки. В обох Е1-групах отреагирование емоцій проходило на символічному (художньому) і вербальному рівнях. Використання художніх засобів самовираження давало підліткам можливість висловити глибинні переживання, якими вони не хотіли ділитися з іншими учасниками тренінгу у вербальній формі, за допомогою створення малюнків, «живої скульптури», ліплення, мімічних і пантомимических зображень почуттів і станів. Після виконання таких вправ практично не було байдужих відгуків. Закритість, небажання говорити про свої проблеми поступово послабилися до четвертого заняття. Так, на перших заняттях практично всі учасники говорили, що у них гарний настрій і все нормально, а починаючи з четвертого заняття, вони стали більш розгорнуто описувати свої емоції і переживання, пов`язані з поточним моментом.

У Е2-групах протягом усіх занять більшість підлітків відзначали, що приходять на тренінг, тому що тут весело і цікаво проходить час. Протягом перших 7 занять більшість учасників боялися розкривати свої внутрішні переживання, що виражалося або в демонстративному декларування відсутності будь-яких проблем, або в напускною байдужості до того, що відбувається. Лише до завершального заняття підліткам вдалося в якійсь мірі подолати опір саморозкриття. Після тренінгу вони говорили, що стали більш дружними і їх міжособистісні взаємодії покращилися.

Висновок. Результати дослідження показали, що поєднання психотехнических вправ і АТ-технік в тренінговій роботі з підлітками, які навчаються в одному класі, має більший розвиваючий ефект, ніж застосування тільки психотехнических вправ. Тренінг без АТ-технік призводить до появи або посилення у його учасників ригідності і відчуття самодостатності, що гальмує особистісний ріст. При включенні в тренінг АТ-методик цей негативний ефект не виникає. Арт-терапія сприяє зменшенню самозневажливим тенденцій за рахунок зниження внутрішнього конфлікту і самозвинувачення. Можливо, в процесі арт-терапії завдяки використанню символічних засобів самовираження, інтегруючих неусвідомлений і усвідомлюваний матеріал, гармонізуються спонукання, думки, почуття і переживання людини.