Переживання іспиту як ситуації педагогічної взаємодії

Темою нашої науково-дослідницької роботи є переживання студентами і викладачами ситуацій педагогічної взаємодії. Ми розглядаємо переживання як форму активності свідомості, що не передбачає рефлексивної обробки інформації і в обов`язковому порядку включає емоційну оцінку того, що відбувається. У числі ситуацій педагогічної взаємодії ми вивчаємо екзаменаційну ситуацію і її відображення в свідомості наших піддослідних.

У дослідженні взяли участь 28 студентів та 19 викладачів РГПУ ім. А. І. Герцена. Ми пропонували їм протягом двох хвилин виписувати в стовпчик свої асоціації зі словом "іспит". Після цього випробувані повинні були оцінити кожну з вийшов асоціацій. Асоціація отримувала 2 бали, якщо викликала у випробуваного сильні позитивні емоції, 1 бал - якщо виникали слабкі позитивні емоції, 0 балів - якщо ніяких емоцій не виникало, -1 - якщо виникали слабкі негативні емоції, -2 - якщо асоціація викликала сильні негативні емоції. Згодом ми обробили отриманий матеріал за допомогою контент-аналізу з використанням непредзаданних категорій.

У фокусі уваги викладачів і студентів під час іспиту знаходяться різні речі, і це цілком природно. Викладачі зосереджуються на тому, які питання задати, студенти - на тому, як відповісти, і відповідний зміст відбивається в їх асоціаціях. Цікаво те, що пропорція емоційних оцінок подій, пов`язаних з іспитом, в вибірках студентів і викладачів практично не відрізняється. І студенти, і викладачі дають трохи більше (на 10-20%) емоційно позитивних асоціацій на слово "іспит", ніж емоційно негативних. Розрізняються події, які ви- викликають позитивні і негативні емоції. Так, наприклад, в асоціаціях студентів практично не фігурують характеристики викладача (вони зустрічаються тільки 3 рази), а якщо вони зустрічаються, то в недиференційованої формі (у вигляді єдиного слова "викладач"). В основному переживання студентів з приводу іспиту включають інформацію про їх власне самопочуття і емоціях, знаннях і результатах (часто зустрічаються згадки про оцінки). У змісті переживань викладачів зустрічається багато добре диференційованих асоціацій зі студентами та їх проявами ( "сльози", "запізнення", "натовп", "відмінники", "двієчники"). Найбільш сильні негативні емоції, пов`язані з іспитом, викликають у студентів погані оцінки і власні стану (хвилювання, страх, паніка), а у викладачів - стану студентів (страх, сльози), дурість студентів і власні пошарпані нерви. І студенти, і викладачі відзначають і негативно оцінюють втому.

У структурі позитивних переживань студентів і викладачів з приводу іспитів практично немає ніякої різниці - і у тій, і в іншої сторони присутній позитивна оцінка студентських знань і радість з приводу гарних оцінок (а також відміток "автоматом"). Слід лише зазначити, що студенти радіють також власним везінню і удачі, а викладачі, на відміну від студентів, відчувають позитивні емоції з приводу спілкування і діалогу в ході іспиту. Судячи з асоціаціям студентів, іспит взагалі не сприймається ними як ситуація взаємодії, спілкування з викладачем.

Крім того, є різниця в структурі переживання, обумовлена різницею в формальної і неформальної процедурі проведення іспиту для викладачів і студентів. Наприклад, викладачі частіше, ніж студенти, відзначають, що іспит довгий, довгий, оцінюючи це як негативна подія. А студенти часто вказують безсонні ночі, супроводжуючи цю асоціацію негативними оцінками, викладачі ж, природно, не згадують безсонних ночей.

Таким чином, зміст переживань студентів і викладачів з приводу ситуації іспиту різниться, але і ті й інші оцінюють іспит швидше емоційно позитивно (кількість емоційно позитивних асоціацій на 10% більше у викладачів і на 20% більше у студентів). Головною відмінністю переживань студентів і викладачів в ситуації іспиту, на наш погляд, є те, що фігура викладача представлена в переживанні студентів значно рідше і менш диференційовано, ніж фігура студента - в переживанні викладачів. Студент і його реакція на іспит є значущим об`єктом для викладача, а викладач для студента - немає. Студенти зосереджені на власних переживаннях, безсонні ночі і передбачуваних відмітках.

Волохонська М.С.