Розвиток педагогічної рефлексії викладачів гуманітарних дисциплін

В рамках вивчення педагогічної рефлексії викладачів гуманітарних дисциплін (№ = 105) встановлено ряд характерних позицій, які відображають особливості розвитку педагогічної рефлексії, здатність самостійно вирішувати освітні завдання, орієнтуватися на саморозвиток і підвищення психолого-педагогічної компетентності. Серед респондентів даної вибірки зафіксовані наступні особливості.

1. Викладачі гуманітарних дисциплін, що відбуваються зміни в собі, в особистості студента і студентському колективі, у своїй професійній діяльності, в себе як професіонала оцінюють середньо. Вони схильні час від часу звертатися до аналізу власної діяльності, її планування, до аналізу ситуацій професійної взаємодії. Зафіксовані високі значення за рівнем колективності, що, на наш погляд, свідчить про актуальність для викладачів орієнтуватися на взаємодію. У цьому знаходить відображення і сутність сучасного розуміння професійно-педагогічної діяльності викладача вузу як інтерактивної, спільно-взаємодіючої.

2. Рефлексивна оцінка викладачами власних професійних можливостей і обмежень показала, що вони в недостатній мірі володіють навичками вирішення професійних труднощів, у них не завжди є стратегія, необхідна для ефективного вирішення виникаючих проблем. У групі представлений недостатній рівень володіння практичними навичками керівництва і, як наслідок, низька здатність сприяти розвитку та підвищенню ефективності роботи студентських груп. Разом з тим викладачі відзначають, що для них актуально не тільки впливати на оточуючих, а й вміти управляти собою, своїм внутрішнім станом. В якості головних перешкод в здійсненні власної професійно-педагогічної діяльності викладачі називають дефіцит часу, відсутність цілеспрямованої допомоги та підтримки з боку керівництва, а також власна інерція і безініціативність.

3. Викладачі характеризуються наявністю постійного зворотного зв`язку, що збагачує їх уявлення про цінності власного професійного "Я" і цінності свого "Я" для інших, зацікавленістю у власному "Я", відчуттям цінності власної особистості. Вони орієнтовані на особистісний та професійний ріст, прагнуть оцінювати ефективність взаємодій зі студентами, колегами, адміністрацією як джерело зворотного зв`язку, подальшого саморозвитку та самовдосконалення. У представленій групі значно виражений і представлений емоційний компонент самосвідомості. У той же час, слід зазначити надмірне самокопання, яке супроводжується переживанням почуття провини, загальним негативним емоційним станом, що є слабкою стороною рефлексії.

4. У групі викладачів гуманітарних дисциплін, у яких виражений середній рівень рефлексивності, активне саморозвиток виражено у 41% респондентів. У 27% викладачів відсутня сформована система саморозвитку, що, на наш погляд, пов`язано з відсутністю умов для саморозвитку, відсутністю психолого-педагогічних умов, що забезпечують активність протікання рефлексивних процесів і актуалізацію рефлексивних знань в рамках власної професійно-педагогічної діяльності, самоосвіти.

5. Як випливає з отриманих результатів, найбільш значимими факторами актуалізації професійно-педагогічної діяльності є новизна діяльності, її інноваційний характер, можливість займатися експериментальними дослідженнями і самоосвітою. Разом з тим констатуємо наявність ряду труднощів в ефективному здійсненні викладачем власної професійно-педагогічної діяльності, забезпеченні конструктивної взаємодії зі студентами. Ці труднощі пов`язані, на наш погляд, з недостатнім ступенем організації рефлексивної діяльності викладача, що дозволяє забезпечити пошук і усунення причин виникаючих труднощів, оцінку власних досягнень, усвідомлення нових возможностей- незадоволеністю професійними відносинами між учасниками педагогічної діяльності-відсутністю рефлексивного середовища, що забезпечує позитивне взаємодія учасників освітнього процесу, що стимулює особистісний розвиток і саморозвиток викладача.

Позняк І.В.