Психологічні детермінанти ротації управлінських кадрів

Сучасне життя Росії характеризується істотними змінами, обумовленими створенням демократичних засад і переходом до ринкової економіки. Однак дані зміни, маючи очевидні переваги, на практиці зіткнулися з низкою факторів, що ускладнюють ці перетворення. Відомо, що в дореформений період склалася певна модель ефективного управлінця адміністративно-бюрократичного типу. Сучасні ж реалії вимагають іншого психологічного образу керівника, ближчого за значущим характеристикам з образом менеджера західних економічно розвинених країн. При цьому особливо високі вимоги пред`являються до особистості керівника в ситуаціях організаційних змін на підприємстві, оскільки саме менеджмент здійснює цей процес.

Вихід з ситуації, що склалася зв`язується фахівцями з кардинальними перетвореннями в системі управління. Лише менеджери, що володіють не тільки високим професіоналізмом, а й певними психологічними характеристиками, здатні забезпечити виробничий зростання на підприємстві в умовах організаційних перетворень.

У зв`язку з цим актуальним в теоретичному і практичному плані є проблема встановлення індивідуально-психологічних детермінант ротації управлінських кадрів на підприємствах в умовах організаційних змін. Одним з основних етапів на шляху вирішення даної проблеми є розробка комплексної моделі ефективного менеджера (МЕМ).

Для досягнення цієї мети за допомогою пакета психодіагностичних методик проведено емпіричне дослідження на чотирьох підприємствах машинобудівної галузі Нижегородського регіону, які знаходяться в стадії організаційних перетворень, а саме зміни форми власності.

Встановлено, що в результаті організаційних перетворень на підприємстві відбуваються зміни, перш за все, в парадигмі управління, провідними характеристиками якої є організаційна культура, прийнята модель організаційної поведінки, система мотивації та стимулювання персоналу, а також концепція підготовки і розвитку співробітників. Ефективність менеджера в сфері управління персоналом залежить від індивідуально-психологічних характеристик, що роблять його успішним на підприємстві з конкретною парадигмою управління. При цьому статистично значимий вплив надають п`ять психологічних параметрів, що утворюють МЕМ і характеризують три рівня індивідуальності суб`єкта управління (в рамках концепції Б.Г. Ананьєва): 1) працездатність, 2) система соціальної самоідентифікації, 3) ціннісні орієнтації, 4) прийняті управлінські рішення , 5) лідерство.

Зокрема, встановлено, що при переході підприємства з державною на приватну форму власності закономірно відбувається трансформація парадигми управління з бюрократичної на ринкову. Внаслідок чого радикально змінюються вимоги до психологічному вигляду керівників. У подібних організаційних умовах для того, щоб бути ефективним, менеджеру необхідно проявляти не виконавчих поведінку, а лідерське, він повинен бути здатним повести за собою колектив. Що стосується характеристик працездатності керівників, то тут спостерігається збільшення показників продуктивності, надійності і точності діяльності. В системі самоідентифікації провідними стають не сімейні і приватні ролі, а професійні. У прийнятих менеджерами рішеннях на перший план виходять такі характеристики, як висока відповідальність і відкритість перед підлеглими.

Спостерігається відхід від стереотипів недовіри і адміністративної домінанти. Ієрархія ціннісних орієнтацій характеризується домінуванням цінностей моралі і досягнення результату перед цінністю дружніх відносин. В цілому має місце перехід від потурання роботі до високого самоконтролю і якості.

Виявлені індивідуально-психологічні характеристики, що утворюють модель ефективного менеджера, мають практичне застосування в таких сферах, як оцінка оперативної та перспективної ефективності управлінців, формування на підприємстві кадрового резерву керівників, а також відбір на управлінські посади. Дані сфери найбільш важливі в умовах організаційних перетворень. В цілому отримані результати дозволяють говорити про те, що перехід російських підприємств на нову ринкову систему управління виправданий не тільки економічною метою, а й має істотне психологічне і спільний гуманітарний значення - всебічне розкриття людського потенціалу в праці.

Коробейникова Є.В.