Здатність до прогнозування в управлінській діяльності

Управління - сукупність системи скоординованих заходів, спрямованих на досягнення значущих цілей організації. Завдяки Анрі Файолем управління стали вважати особливою специфічною діяльністю. Він вперше виділив його основні функції: передбачення, планування, організацію, мотивацію і контроль. В обов`язки менеджера входить визначення мети і вибір засобів її досягнення, встановлення пріоритету завдань в роботі підприємств і прогнозування можливих наслідків їх рішень. Він відповідає за розробку стратегії розвитку організації, аналіз і прогноз динаміки ситуації, як на самому підприємстві, так і за його межами, повинен передбачати події, проявляти гнучкість в плануванні. Наявність здатності до прогнозування у таких керівників дає більше можливостей для успішного розвитку їх організацій.

Таким чином, актуальність дослідження полягає в використанні нового підходу до оцінки успішності керівників, який можна застосовувати при професійній підготовці, професійному доборі та створенні кадрового резерву керівників.

Цілями проведеного дослідження були:

- виміряти і порівняти рівень здатності до прогнозування у керівників вищої та середньої ланки управління;

- виявити зв`язок рівня здатності до прогнозування зі стилем і типом мислення керівників вищої та середньої ланки управління.

Для досягнення поставлених цілей була використана методики:

- "Здатність до прогнозування", розроблена Л.А. Регуш, на підставі результатів даної методики можна виявити високий, середній і низький рівень здатності до прогнозування;

- "Стиль мислення", розроблена А.А.Алексеевим і Л.А.Громовой, виявляє бажаний стиль мислення: синтезатор, ідеаліст, прагматик, аналітик і реаліст;

- "Профіль мислення", розроблена В.А.Ганзеним, К.Б.Малишевим і Л.В. Огінец, визначає базові типи мислення: наочне, символічне, знакове і образне, а також вимірює рівень креативності.

В даному дослідженні взяло участь 60 керівників: 30 - керівники вищої ланки і 30 - керівники середньої ланки управління комерційних організацій Санкт-Петербурга, з них 33 - чоловіки і 27 - жінки.

Отримані дані дозволяють зробити наступні висновки:

- існують достовірні відмінності в рівні здатності до прогнозування у керівників вищої та середньої ланки управління. Рівень здатності до прогнозування у керівників вищої ланки управління вище, ніж у середнього;

- здатність до прогнозування у жінок нижче, ніж у чоловіків, але можливо це пов`язано з тим, що серед керівників вищої ланки управління більше чоловіків, а серед керівників середньої ланки управління більше жінок;

- чим більше стаж роботи, тим вище рівень здатності до прогнозування, тобто здатність до прогнозування розвивається зі збільшенням досвіду управлінської діяльності;

- чим вище здатність до прогнозування у керівників вищої ланки управління, тим менше виражений подібний тип мислення, тобто керівники, які мають художній склад розуму мають низьку здатність до прогнозування;

- чим вище здатність у прогнозуванню у керівників середньої ланки управління, тим менше виражений предметний тип мислення, тобто керівники, які мають практичний склад розуму мають низьку здатність до прогнозування;

- чим вище здатність до прогнозування у керівників, тим більше виражений аналітичний стиль мислення, тобто керівники, які методично, ретельно і обережно приймають рішення, мають високий рівень здатності до пргнозірованію;

- креативність у керівників вищої ланки управління виражена більше, ніж у керівників середньої ланки управління.

Таким чином, цілі дослідження були досягнуті і отримані додаткові дані, для підтвердження наукової значущості яких необхідне проведення ряду досліджень. Наприклад, порівняти рівень здатності до прогнозування у керівників комерційних і державних структур, а також у чоловіків і жінок, які є керівниками вищої ланки управління.

Мясникова С.В.