Особливості суб`єктності особистості керівників

Управління організацією в наш динамічний час являє собою складну роботу. Керівник повинен поєднувати розуміння загальних істин і значимість численних варіацій, завдяки яким ситуація відрізняється одна від одної, що в кінцевому підсумку дозволить йому не тільки управляти своїми підлеглими, а й бути лідером. Його мета - впливати на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу, доручену організації. З точки зору суб`єктного підходу, успішне досягнення даної мети може забезпечити наявність у керівника розвиненої здатності управляти соціальними відносинами в організації. В рамках суб`єктного підходу таку здатність прийнято називати соціальною суб`єктністю, яка визначається як базова характеристика людини, що виявляється в здатності бути суб`єктом соціальних відносин, тобто виступати їх ініціатором і "керуючим" на противагу існуванню в суспільстві як об`єкт соціальних впливів. Суб`єкта соціальних відносин характеризують такі атрибути (тобто невід`ємні елементи) (Алексєєва, 2002):

1. Активність (здатність самоініцііровать активність).

2. Свобода (здатність здійснювати самовизначення своєї активності і нести відповідальність за неї).

3. Креативність (широкий поведінковий репертуар і поведінкова гнучкість).

4. Цілісність (психологічна цілісність Я, наявність кордонів Я, здатність розширювати межі свого Я до розмірів контексту, в якому здійснюється активність).

5. Опосредстванность (знанням і вмінням застосовувати закони того контексту, в якому функціонує суб`єкт, здатністю до рефлексії, суб`єктним досвідом, програмою дій).

6. самоценностний (відношення до себе як до цінності).

В рамках даного підходу проведено емпіричне дослідження особистості керівників і підлеглих з метою перевірки наступних гіпотез: 1) існують значущі статистичні відмінності в рівні суб`єктності керівників і подчіненних- 2) профілі суб`єктності керівників і підлеглих мають різну конфігурацію.

У дослідженні взяло участь 48 осіб у віці від 20 до 56 років, 15 чоловіків і 32 жінки. Відповідно до висунутої гіпотезою обстежено дві категорії випробовуваних: керівники (18 осіб) і рядові співробітники (30 осіб) організацій м Тюмені і м Тобольська. Для проведення дослідження було використано опитувальник "Рівень розвитку суб`єктності особистості", розроблений Щукіної М.А. (2003). Опитувальник являє собою набір з 57 тверджень, де випробуваному пропонується вибрати, наскільки часто ці твердження вірні (завжди, часто, іноді, рідко, ніколи). Опитувальник дозволяє вимірювати шість показників відповідно шкалами опитувальника (активність, автономність, цілісність, опосередкованість, креативність, самоценностний), а також сумарний показник, що характеризує загальний рівень розвиненості суб`єктності.

Для перевірки першої гіпотези нами був використаний непараметричний U-критерій Манна-Уїтні, так як в опитувальнику використовується порядкова шкала. При порівнянні загального рівня суб`єктності та рівня атрибутів суб`єктності керівників і підлеглих виявлені достовірні відмінності тільки по атрибуту автономності (plt; 0,05), що закономірно відображає особливості виконуваної керівником діяльності, яка вимагає вміння самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність.

Для перевірки другої гіпотези нами був використаний метод кластерного аналізу. Результати піддослідних кожної групи кластерізованний по шести шкалах опитувальника (1-Pearson r). Керівників характеризує наявність найбільш тісних зв`язків між атрибутами активності, самоценностний, автономності та креативності. Це свідчить про те, що керівники цінують себе в тій мірі, в якій вони здатні займати активну позицію в своїй діяльності і самостійно ініціювати активність, проявляти гнучкість і нестандартність при прийнятті управлінських рішень та керівництві підлеглими. У групі підлеглих найбільш тісні зв`язки виявлені між атрибутами автономності та самоценностний. Це говорить про те, що підлеглі цінують себе в тій мірі, в якій широкі рамки їх автономності від керівника, в якій вони самостійно здатні приймати рішення. Найменша кореляція виявлена в групі підлеглих між самоцінністю і креативністю, що демонструє, що в діяльності підлеглих не вітається гнучкість і оригінальність.

Подальші наші дослідження будуть пов`язані з вивченням особливостей рівня і профілю суб`єктності керівників з різним ступенем ефективності керівництва (за результатами самооцінки та експертної оцінки), а також використовують різні стилі керівництва.

Плеханова А. В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!