Учитель в напружених умовах

Проаналізуємо діяльність педагога з точки зору наявності факторів ініціюють емоційне вигорання.

Умови праці. Основний упор у вивченні цих факторів був зроблений на тимчасові параметри діяльності та обсягу роботи. Практично всі дослідження дають подібну картину, яка свідчить про те, що підвищені навантаження в діяльності, понаднормова робота, висока тривалість робочого дня стимулюють розвиток вигоряння. Професія педагога підпадає під ці параметри: так, сам по собі факт, що середня величина робочого тижня вчителя, дорівнює за підрахунками Л. Ф. Колесникова (1985), 52 годинах, набагато вища за ту (40 годин), яка встановлена по країні-дуже низька оплата праці, що не забезпечує нормального існування (практично всі дослідження підтверджують, що недостатнє винагороду, грошове чи моральне, або його відсутність сприяють виникненню вигоряння), як наслідок понаднормова робота, а значить підвищені навантаження, що нерідко призводить до ф рустраціі, тривожності, емоційного спустошення як передумові різних психічних захворювань.

Зміст праці. Дана група чинників включає в себе кількісні та якісні аспекти роботи з учнями: їх кількість, частоту обслуговування, ступінь глибини контакту. Так, в професії педагога велику кількість учнів в класі може привести до нестачі елементарного контролю, що буде головним чинником, що сприяє вигоряння. Також не секрет, що педагогам, в даний час, все частіше доводиться мати справу з дітьми з соціально-неблагополучних сімей, гострота проблем цих дітей зазвичай сприяє виникненню вигоряння. При цьому наголошується, що будь-яка критична ситуація з учнем, незалежно від її специфіки, є важким тягарем для педагога, негативно впливаючи на нього і приводячи в кінцевому підсумку до вигоряння.

Соціально-психологічні чинники. Вчителі, які характеризуються наявністю опікає ідеології у взаєминах з учнями, а також не використовують репресивну і ситуаційну тактики, демонструють високий рівень вигорання. З іншого боку, атмосфера в колективі учнів і їхнє ставлення до вчителя і навчальному процесу можуть провокувати виникнення вигорання у педагогів.

Особистісні особливості. Найбільше ризику виникнення РЕВ схильні особи, що пред`являють непомірно високі вимоги до себе. У їхньому уявленні справжній педагог - це зразок професійної невразливості і досконалості. Вхідні в цю категорію особистості асоціюють свою працю з призначенням, тому у них стирається грань між роботою та приватним життя. В. Е. Орел відзначає, що з усіх соціально-демографічних характеристик найбільш тісний зв`язок з вигоранням має вік і стаж. Причини спаду професійної діяльності вчителя старшого віку, так званий "педагогічний криз", виділяє Ю. Л. Львова. На її думку, це:

* По-перше, прагнення педагога використовувати нові досягнення науки і неможливість їх реалізувати в стислі терміни навчання-відсутності віддачі учнів-невідповідність очікуваного результату і фактичного;

* По-друге, виникнення і розвиток улюблених прийомів, шаблонів в роботі і усвідомлення того, що потрібно міняти ситуацію, що склалася, але як міняти - невідомо;

* По-третє, можливість ізоляції вчителя в педагогічному колективі, коли його пошуки, інновації не підтримуються колегами, що викликає почуття тривоги, самотності, зневіри в себе.

Таким чином, на підставі вищесказаного, ми бачимо, що професія вчителя може бути віднесена до "розряду стресогенних, що вимагають від нього самовладання і саморегуляції". В першу чергу виділяються фрустрированность, тривожність, виснаженість, депресія, емоційна ригідність і емоційне спустошення - це ціна відповідальності, яку платить учитель. За даними соціально-демографічних досліджень, праця педагога відноситься до числа найбільш напружених в емоційному плані видів праці: за ступенем напруженості навантаження вчителя в середньому більше, ніж у менеджерів і банкірів, генеральних директорів і президентів асоціацій, т. Е. Тих, хто безпосередньо працює з людьми. Вся виявляється соматична патологія супроводжується клінікою неврозоподібних порушень. Власне невротичні розлади виявилися в 60-70% випадків. Але є ще й зворотний бік наведеної гнітючої статистики. Виникають питання: хто ж вчить дітей? Чи може людина, обтяжений такими стражданнями, успішно впливати на підростаюче покоління?

Ненарт Е. О.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!