Особистісні особливості і синдром професійного «вигорання»

У сучасних соціально-економічних умовах в Росії багато фахівців змушені в силу економічних причин шукати собі нове місце роботи, часто не відповідає їх професійній освіті. Скорочення робочих місць, загроза втратити роботу. відсутність бюджетного фінансування, зростання злочинності, розпад держави і колишнього укладу життя виступають як найсильніші стрес-фактори в житті росіян. Адаптація до нових соціальних соціальних умов, необхідність перекваліфікації, освоєння нового рольової поведінки в зв`язку з пошуком роботи вимагають високої мобільності і стресостійкості.

В даному дослідженні взяли участь представники технічної інтелігенції, змушені освоювати нову спеціальність дилера з розповсюдження інформаційно програмної (комп`ютерної) продукції. Дана діяльність вимагає від фахівця не тільки високої компетентності в області комп`ютерних технологій. Але також певної комунікативної компетентності, здатності легко встановлювати і розширювати соціальні контакти.

Необхідність освоєння нового професійного статусу постійне і напружене спілкування з новими людьми в умовах стрессогенной ситуації виступають в якості сильного фактора ризику особистої деформації. Одним з її видів може з`явитися професійне вигорання, розвиток якого, в свою чергу не може не позначитися на професійній ефективності фахівців.

Сінді «вигорання» є багатовимірний конструкт, набір негативних психологічних переживань, «виснаження» від тривалого впливу стресів в професіях, які мають на увазі інтенсивні міжособистісні взаємодії і характеризуються емоційною насиченістю або когнітивної складністю. Зазвичай вигорання розглядається як психологічний синдром, що включає в себе наступні компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізацію і скорочені особистісні досягнення.

Емоційне виснаження проявляється у відчуттях емоційного перенапруження і в почутті спустошеності, вичерпаності власних емоційних ресурсів. Деперсоналізація являє собою тенденцію розвивати негативне, бездушне, цинічне ставлення до реципієнтів (клієнтам). Редуковані особистісні досягнення проявляються в зниженні почуття компетентності в своїй роботі, в негативному самосприйнятті в професійному плані.

Мета даного дослідження полягала у визначенні індивідуально-психологічних властивостей особистості, які впливають на розвиток синдрому «вигорання», а також виявлення особистісних якостей, що перешкоджають виникненню професійного «вигорання».

У дослідженні взяли участь 58 чоловік (38 чоловіків і 20 жінок) у віці від 18 до 52 років (середній вік 33,8 років). Всі випробовувані працюють дилерами по поширенню продуктів програмного забезпечення в одній і тій же організації.

У дослідженні були використані дві методики, одна з яких характеризувала особистісні особливості суб`єкта (16PF-опитувальник Р. Кеттелла), а інша - наявність у нього стану вигорання (опитувальник MBI С.Маслач). Для обробки даних був використаний кореляційний аналіз.

Аналіз отриманих результатів дозволив виділити особистість характеристики, пов`язані з рівнем «вигорання». До них відносяться замкнутість (фактор А), стриманість (фактор F), соціальна боязкість (фактор Н), нонконформізм (фактор Q2), підозрілість і зосередженість на собі (фактор L), емоційна нестійкість (фактор С), непрактичність, мрійливість (фактор М). Дані особливості можна розглядати як особистісні фактори "ризику" розвитку «вигорання», що утворюють симптомокомплекс.

Отримані дані мають не тільки теоретичне, а й прикладне значення. З урахуванням виділеного симптомокомплексу може бути постоена технологія відбору та психологічного втручання з метою профілактики і купірування негативних наслідків професійних стресів.

Старченкова Е.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!