Роль вихователя в процесі формування мотивації у дітей

Онтогенетические аспекти мотивації розглядалися радянськими психологами в руслі вікової та педагогічної психології. Проблемам мотиваційно-потребностной сфери дітей та підлітків присвячені роботи П.М.Якобсону, А.Н.Леонтьева, В.Г.Асеева, І.П.Подласого. Всі ці автори вказують на вплив вихователя на процес формування мотивації. На наш погляд, дана тема була і залишається дуже актуальною. У міру того як мотиви поведінки починають визначати більш-менш стійкий образ дій, вони переходять в характерологічні властивості особистості. Всякий мотив в потенції - це риса характеру, яка впливає на всю діяльність людини. Роль вихователя в процесі формування такої важливої особистісної характеристики безсумнівна. І чим молодша дитина, тим більший вплив робить вихователь на розвиток особистості. На підставі цього нами була висунута наступна гіпотеза: мотивація дітей залежить від ведучого рівня мотивації вихователя.

Багато педагогів і психологи визначають поняття "виховання" як процес формування особистості. До школи вихованням дитини в основному займаються, як правило, батьки і вихователі дитячого садка. У віці чотирьох-п`яти років відбувається перехід зовнішніх сигналів, що регулюють діяльність, у внутрішній план. Приблизно в цьому ж віці у дитини відбувається формування системи мотивів, їх супідрядність. Життєвий досвід дитини вже дозволяє йому самому вирішувати питання типу "Що таке добре і що таке погано?". Середній дошкільний вік можна вважати сенситивним, найбільш сприятливим для засвоєння, прийняття і переходу у внутрішній план правил поведінки. Якщо це не відбувається, то згодом блок внутрішнього контролю діяльності формується набагато важче.

Багато що залежить від того, як вихователь вибудовує свої відносини з дитиною, чим керуються його поведінкою. Вихователь і дитина є суб`єктом однієї виховної системи та, отже, мотиви вихователя впливають на мотиви дитини. Нами було проведено експериментальне дослідження ціннісних орієнтацій наступних груп: батьки, діти-дошкільнята та вихователі за допомогою методики С.С.Бубновой (дорослий і дитячий варіанти). Виділено одинадцять груп мотивів: приємне проведення часу, задоволення, відпочинок-високе матеріальне благосостояніе- пошук і насолода прекрасним- допомогу і милосердя до інших людям- любов-пізнання нового в світі, природі, людині-високий соціальний статус-визнання і повагу людей- висока соціальна активність для досягнення позитивних змін в суспільстві-здоров`я-спілкування.

Проведене дослідження дозволило виявити наступні емпіричні закономірності. Для дошкільнят 5-6-річного віку найбільш значущими мотивами є любов до близьких, краса і чистота землі, пізнання нового. Відкидається задоволення насущних бажань і задоволення. У вихователів в число значущих цінностей входять любов до близьких, допомога до інших, пізнання нового. Відкидаються: соціальна активність, високий соціальний статус, високий матеріальний добробут. Для батьків результати дослідження виявилися зовсім іншими. Поряд з загальнолюдськими цінностями (спілкування і любов), в число значущих цінностей входить високе матеріальний добробут, що відрізняє структуру цінностей даної категорії від попередніх. Статистична обробка емпіричних даних дозволила зробити висновок про те, що вихователі і діти мають схожі актуальні мотиви. Отже, можна говорити про залежність мотивів дітей від мотивів вихователів більшою мірою, ніж від мотивів їх батьків.

Копасова Є.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!