Філософія освіти як напрям наукового дослідження

Філософія, починаючи з Платона, завжди зверталася до утворення, до педагогічної теорії і практиці. Довгий час вона була складовою частиною системного мислення "великих філософів". Для першої половини ХХ століття шлях формування філософії освіти - це застосування фундаментальних філософських принципів до освітньої дійсності і її переосмислення, виходячи з цих принципів.

Виділення філософії освіти як дослідницького напрямку почалося в сорокових роках ХХ століття. Факт відділення філософії освіти від загальної філософії пов`язаний з загальними тенденціями розвитку філософської думки - гостротою проблематичності самого статусу філософії в сучасній культурі. У ХХ столітті в філософії освіти формується чимало різних концепцій, кожна з них робить акцент на певних моментах педагогічного знання, педагогічної діяльності, освітньої системи.

Вихідний питання, яке має вирішуватися філософією освіти - теоретичне обґрунтування вільної творчої особистості, здатної конструктивно працювати в різних ситуаціях, яка з`єднує професійну компетентність з суспільною відповідальністю. Передача підростаючому поколінню досвіду культури - рамкова умова кожної системи виховання і освіти - має виконуватися і будуватися так, щоб обов`язково сприятиме вирішенню саме цього завдання.

Найбільш значні і пріоритетні проблеми філософії освіти - теоретичне обґрунтування та практичне формування вихідних цінностей, основоположних установок освіти і виховання в умовах сучасного суспільства. Саме формування вільної і відповідальної особистості потрібно поставити в центр всієї системи освіти. Особливістю сучасного розвитку виступає розпад і дискредитація авторитарної "репресивної" культури.

Можна виділити перспективні напрямки в рамках філософії освіти.

Перше - це онтологія освіти, об`єктом якої є зміст освіти у всій багатоаспектності цього поняття, відмінності в уявленнях про зміст освіти в різних філософсько-педагогічних системах, формування загальних понять і категорій для дослідження явищ і процесів в освіті.

Другий напрямок - це аксіологія освіти, об`єктом вивчення якої виступають ціннісне ставлення особистості до утворення, ціннісне ставлення до навколишнього середовища, трансляція яких становить зміст функціонування освіти.

Третє - це епістемологія освіти, яка вивчає феномен педагогічного свідомості і педагогічне пізнання як процес особливою педагогічної інтерпретації знань, їх можливостей, форм і методів, умов його функціонування.

Філософія освіти може мати широке поле дослідження, якщо вона не буде стояти над педагогікою, а стане спільно вирішувати загальні проблеми, якщо її ідеї будуть технологічно пов`язані з педагогікою, введені в зміст і методи навчання.

Тюптя Є.В.