Проблеми розвитку предметної галузі педагогіки

Визначення предметної області науки на кожному етапі її становлення служить показником основних напрямків її розвитку і засобом діагностики "проблемних зон". Предметна область педагогіки (як і будь-який інший науки) може бути охарактеризована імпліцитно, т. Е. Через структурування внутрішнього простору, і експліцитно, т. Е. Через опис зв`язків з іншими науками (В.І. Гинецинський). Предметна область науки відображає процеси інтеграції та диференціації, істотні для даного етапу її розвитку. Спробуємо позначити деякі "зони підвищеної напруженості", "точки зростання", природно що виникли в результаті процесів інтеграції та диференціації педагогіки і "суміжних наук".

1. Становлення "педагогічних" напрямків досліджень в прикордонних науках. Гуманістичне спрямування в педагогіці пов`язано з появою і в психології "педагогічних" напрямків. У руслі цієї течії визначилися психологічна педагогіка В.П. Зінченко, психопедагогика Е. Стоунс, розвиваюче і розвивається освіта В.В. Рубцова, психологія освіти В.І. Слободчикова. Кожне з них активно і плідно розвивається психологами. Особливістю цих напрямків є втручання в наукову галузь освіти, яка традиційно "належала" педагогіці, і дослідження людини як суб`єкта освіти. Залежно від власної позиції автори визначають ці галузі знання або як розділ педагогіки, або як напрямок психології, або як самостійну галузь наукового знання, яка претендує на статус окремої науки.

Аналогічні процеси відбуваються при взаємодії педагогіки і з іншими областями знання. З`являються і успішно розвиваються такі напрямки, як філософія освіти (С.І Гессен, Б.С. Гершунский, Н. Розов), в руслі якої визначаються стратегічні напрямки розвитку педагогікі- створюються прогностичні моделі освіти-обгрунтовуються ціннісні установки різних її "типів" ( Г.С. Батищев) - бурхливо розвивається "педагогічний менеджмент", що застосовує закони управління до освітніх систем (М.М. Поташник, В.С. Лазарєв, В.А. Якунін). Особливо яскраво цей процес може бути проілюстрований на прикладі педагогічної валеології, що виникла на стику педагогіки і валеології, що орієнтується на організацію здоров`язберігаючих педагогічного процесу і обгрунтовує підготовку вчителя до його побудови. Однак і її місце в системі наук також не визначене поки досить чітко.

2. Розвиток і становлення нових областей знання супроводжуються виникненням і нових термінів, понять, що забезпечують їх функціонування. При цьому змінюється і зміст "вихідних" понять. Це стимулює процес перетворення, адаптації понять фундаментальних наук до з`явився в них категоріям. Так, здоров`я в системі педагогічних категорій розглядається не тільки як об`єктивно реєстроване стан людини, а й як суб`єктивно оцінювана самопочуття, яке визначається не тільки фізичним, скільки духовним, душевним стан. Одним з критеріїв ефективності педагогічного процесу стає здоров`я його суб`єктів.

Відбувається зміна традиційних понять "класичних" дисциплін, з`являються нові теорії, наприклад "хвороба як недолік культури" (В. Касаткін), "внутрішня картина здоров`я" (В.Є. Ка-ган), "педагогіка підтримки" (О. С. Газман), Тьюторство, які дозволяють розвиватися як "новим", так і "старим" областям науки.

3. Власна диференціація педагогічного знання сприяє виділенню усередині педагогіки окремих течій, що розвиваються вже на рівні її галузей: педагогічна технологія, педагогічна антропологія (В.І. Гинецинський, Б.М. Бім-Бад). Відбувається навіть виділення "типів педагогіки" (Г.С. Батищев), так що виникає питання: "Так скільки ж у нас педагогик?" (В.В. Краєвський). Утворюється термінологічне розмаїття не завжди виправдано, і введення кожного терміна і поняття вимагає серйозного обґрунтування.

Засобіна Г.А., Кукліна Л.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!