Вікова психологія. Визначення, предмет і завдання вікової психології.

Вікова психологія - це галузь психологічної науки, що вивчає факти і закономірності розвитку людини, вікову динаміку його психіки. Об`єкт вивчення вікової психології - розвивається, змінюється в онтогенезі нормальний, здоровий чоловік. Психологія розвитку виділяє вікові зміни в поведінці людей і прагне пояснити ці зміни, розкрити закономірності придбання людьми досвіду і знань. У центрі уваги - різні форми психічної організації, типові для окремих періодів життєвого шляху людини. Вікова психологія ставить своїм завданням дослідження цілісності психічного розвитку на всьому просторі людського життя від народження до смерті, надзавдання - вивчення змінюється, розвивається індивіда в світі, що змінюється.

Предмет вікової психології

Предмет вікової психології - вікові періоди розвитку, причини та механізми переходу від одного вікового періоду до іншого, загальні закономірності і тенденції, темп і спрямованість психічного розвитку в онтогенезі. Виділено наступні розділи вікової психології: психологія немовляти, психологія раннього віку, дошкільна психологія, психологія молодшого школяра, психологія підлітка, психологія юності, психологія середнього віку, психологія старості (геронтопсихолога). Найважливішою складовою частиною вікової психології була і залишається дитяча психологія. Д.Б. Ельконін в своєму «Вступі в дитячу психологію» визначив її предмет як вивчення процесу становлення «суб`єкта різноманітної людської діяльності» з безпорадного новонародженого.

На рубежі XIX-XX ст. вікова психологія саме як дитячої психології виділилася в самостійну галузь знань. Що вийшла в 1882 р книга німецького біолога В. Прейера «Душа дитини» вважається відправною точкою систематичних на учних досліджень психічного розвитку в дитинстві. Протягом минулого часу саме поняття предмета дитячої психології (розуміння того, що слід вивчати) неодноразово трансформувалося, що було тісно пов`язане зі зміною методології дослідження. Спочатку, в другій половині XIX - початку XX ст., Завданням учених був збір і накопичення конкретних даних, емпіричних відомостей, вивчення феноменології психічного розвитку в дитячі роки.

Це був пошук відповідей на питання про те, що саме відбувається в дитячому розвитку, коли і в якій послідовності з`являються у дитини нові вміння, компетентність в тому чи іншому відношенні. Цьому завданню відповідали методи об`єктивного спостереження, що констатує, зрізового експерименту (Ч. Дарвін, В. Прейер, А. Гезелл). Пізніше постало питання про систематизацію, про впорядкування фактологічну, виявленні деяких загальних закономірностей психічного розвитку. Вирішення цього завдання пов`язане з іменами С. Холла (теорія рекапитуляции), А. Гезелла (теорія дозрівання), Л. Термена (нормативна традиція вивчення дітей).

У 1920-1930-х рр. зовні спостерігається поведінка дитини стало основним об`єктом вивчення з позицій класичного біхевіоризму. Вважалося важливим встановити реакції дітей різного віку і дорослих на ідентичні стимули, описати відмінності в реагуванні на зовнішнє середовище. Дослідників все більше починають займати питання про фактори, умови і рушійні сили розвитку. Прагнення проникнути в сутність дитячого розвитку реалізувалося в переході до методів порівняльного вивчення психічного розвитку в нормі та патології, методів крос-культурного дослідження, експериментально-генетичним дослідженням і призвело до створення цілого ряду теорій - 3. Фрейда, А. Валлон, Е. Еріксона і ін.

Завдання вікової психології

У вітчизняній психології основні завдання дитячої вікової психології були визначені Л.С. Виготським (1896 - 1934). У роботі «Проблема віку»

він вказав на необхідність вивчення особливостей кожного віку, основних типів нормального і анормальну розвитку, структури і динаміки дитячого

розвитку в їх різноманітті.

Теоретичні завдання вікової психології:

- вивчення рушійних сил, джерел і механізмів психічного розвитку на всьому протязі життєвого шляху людини;

- періодизація психічного розвитку в онтогенезі;

- вивчення вікових особливостей та закономірностей протікання (виникнення, становлення, зміни, вдосконалення, деградації, компенсації) психічних процесів (сприйняття, пам`яті, уваги та ін.);

- встановлення вікових можливостей, особливостей, закономірностей здійснення різних видів діяльності, засвоєння знань;

- дослідження вікового розвитку особистості, в тому числі в конкретних історичних умовах.

Значення вікової психології вагомо і в теоретичному плані. Згадаймо про те, що практично всі великі вчені, що залишили свій слід в науці, займалися і питаннями вікової психології. Вивчення психології дитини - ключ до розуміння психології дорослої людини. Л.С. Виготський відводив дитячої психології фундаментальну роль у вирішенні завдання створення «нової» психології, підкреслюючи, що «єдино правильний шлях - йти в вивченні психіки від дитини до дорослого». Шлях перетворення психології - «з описової і уривчасті, що констатує психології в науково-пояснювальну, узагальнюючу систему знання про поведінку людини, про механізми його руху і розвитку, про виховному управлінні процесами його розвитку, формування і зростання».

Практичне значення вікової психології пов`язано в першу чергу з науковою розробленістю питань про нормативному розвитку здорової дитини, про типових вікових проблеми, шляхи та способи їх вирішення, стадіях становлення дорослої повноцінної особистості, громадянина, професіонала, батька.

Практичні завдання вікової психології:

- визначення вікових норм психічних функцій, виявлення психологічних ресурсів і творчого потенціалу людини;

- створення служби систематичного контролю за ходом психічного розвитку, психічного здоров`я дітей, надання допомоги батькам в проблемних ситуаціях;

- вікова та клінічна діагностика;

- виконання функції психологічного супроводу, допомоги в кризові періоди життя людини;

- найбільш оптимальна організація навчально - виховного процесу, безперервної освіти (в тому числі орієнтованого на людей середнього і

похилого віку).

Зв`язок вікової психології з іншими галузями психології

Вікова психологія тісно пов`язана з іншими галузями психологічної науки. Вона спирається на уявлення про психіку людини, розроблені в загальній психології, використовує систему основних понять загальної психології. У той же час дослідження походження і початкових етапів становлення вищих психічних функцій (наприклад, пам`яті або мислення) призводить до глибшого розуміння розвинених форм складних психічних процесів.

Вивчення перетворення психічних процесів у дітей виступає як особливий метод пізнання механізмів психічного - генетичний метод. Однак предмет генетичної психології не співпадає з таким у віковій психології. У центрі уваги генетичної психології - розвиток психічних процесів як такових- для вікової психології важливий розвивається людина.

Багато спільного мають вікова психологія і педагогічна психологія, особливо в своєму історичному розвитку. Реальне єдність педагогічної та вікової психології пояснюється загальним об`єктом вивчення - розвиваються і постійно змінюваних в онтогенезі людиною. Але в педагогічної психології на першому плані - навчання і виховання суб`єкта в процесі цілеспрямованого впливу педагога, а вікову психологію цікавить, як протікає розвиток в найрізноманітніших соціокультурних ситуаціях.

Психічне розвиток людини відбувається всередині різних соціальних спільнот: сім`ї, групи однолітків у дворі або в дитячому саду, в шкільному класі. Як суб`єкт спілкування і міжособистісного взаємодії, що розвивається індивід частково є предметом соціальної психології. Співвідношення типового та індивідуального, загального і своєрідного, нормального і аномального, що відхиляється рядів розвитку створює загальні поля для вікової психології та психології порівняльної, диференціальної, патопсихології та клінічної психології.

Вікова психологія має різноманітні зв`язки з широким спектром галузей науки і культури. Вона спирається на знання з галузі природничих наук, медицини, педагогіки, етнографії, соціології, геронтології, культурології, мистецтвознавства, мовознавства, логіки, літературознавства та інших областей науки. І, в свою чергу, вікова психологія, розкривши закономірності вікового становлення психіки, робить їх загальним надбанням.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!