Погляди п.д. Юркевича на предмет і напрямки психології

В кінці XIX ст. психологія стає самостійною і експериментальної областю наукових знань. У той час визначався предмет психології, формулювалися завдання дослідження, здійснювалося становлення категоріального апарату, між ідеалістами і матеріалістами йшли жорсткі суперечки щодо місця психології в системі наук, за розуміння методів дослідження в психології.

Творчість Юркевича відноситься саме до цього періоду розвитку науки. Він провів ретельний аналіз філософії матеріалізму і ідеалізму з точки зору їх впливу на становлення і розвиток психології як самостійної науки. У період з 1860 по 1862 р Юркевичем був написаний цикл статей, в яких він визначив методологічну базу психології, особливість її методу, зв`язок з фізіологією і з філософією ідеалізму.

Юркевич ставив питання про існування психології як самостійної науки. Він не давав чіткого визначення психології. Юркевич відзначав, що психологія об`єднує безліч суперечать одна одній теорій, гіпотез, фактів про сутність психіки, і розвивалася вона зовсім іншим шляхом, не таким струнким і рівномірним, як, наприклад, природні науки. Методи дослідження вона часто запозичила з інших наук, а пояснення предмета дослідження грунтувалося на гіпотезах і припущеннях. Причину цього Юркевич вбачав у тому, що психіка, людський дух, який є предметом психології, не підлягає спостереженню в зручній і доступній формі, як предмети фізичного світу. Душевне життя людини надзвичайно мінлива, в ній складно, майже неможливо вказати подібні моменти. Неясно, чи однаково на різних людей діють подібні подразники. Кожна людина по-різному реагує на дії зовнішнього світу, передбачити його реакцію, на думку Юркевича, майже неможливо.

Юркевич виділяв три напрямки в розвитку психологічного знання: матеріалістичне, ідеалістичне і емпіричне. Він відзначав, що предметом дослідження ідеалістичної, матеріалістичної та емпіричної психології є душевні явища і діяльність людини в зовнішньому світі. Говорячи про відмінності в розумінні душевних явищ між матеріалізмом і ідеалізмом, Юркевич вважав, що перший напрямок пояснює душевні явища з різного руху і поєднання атомів, з яких складається зовнішній світ. Ідеалізм же визнає наукове значення внутрішнього досвіду, приймаючи почуття, прагнення, думки так, як вони є, а не за руху і поєднання атомів. Основна відмінність різних напрямків психології, на думку Юркевича, полягає в різному розумінні завдань, методів дослідження.

Погляди Юркевича на завдання, предмет, методи дослідження та місце психології в системі інших наук досить суперечливі. З одного боку, він вважав метод самоспостереження провідним методом пізнання психіки людини, ділив організм на мислячу і почуває частина, невірно осмислюючи механізм функціонування псіхікі- з іншого боку - визнавав необхідність зв`язку психології і фізіології, але розмежовуючи сфери їх діяльності при вивченні людини. Як писала Є.І. Степанова, він "загравав ... з фізіологією", але при цьому "вважав, що ці факти самі по собі не можуть все ж похитнути ідеалістичної теорії".

Зайцева С.А.