До питання про предмет психології

Згідно поширеній визначенням, психологія - це наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Тобто у вітчизняній науковому середовищі психологію прийнято розуміти як науку про психіку. Проте існували й існують різні точки зору на предмет психології. Якщо взяти уявлення про предмет в історичному аспекті, то можна побачити, що спочатку психологія була наукою про душу. Така точка зору з`явилася ще до нашої ери, існувала і переважала до XVII в. Друга точка зору, що психологія - наука про свідомість, з`явилася в XVII в. і існувала до кінця XIX в. Третє велике напрям в розумінні предмета: психологія - наука про поведінку, воно з`явилося разом з біхевіоризму і переважало з початку до середини XX в. І останнє уявлення про предмет психології, яке з`явилося в другій половині XX ст. і зараз переважає, це уявлення, що психологія - наука про психіку. Але таке розуміння предмета не є раз і назавжди заданим, в майбутньому і воно може змінитися. Не можна виключати, що з`явиться якийсь інше уявлення про предмет психології, або у психології буде якийсь об`єднаний предмет, який буде включати в себе не тільки психіку, але й інші сфери.

Слово "психологія" дослівно перекладається як "наука про душу", але неважко помітити, що саму цю душу психологія зараз і не вивчає. Про це С.Л. Франк писав ще у 1916 році, що "прекрасне позначення" психологія "- вчення про душу - було незаконно викрадено і використано як титул для зовсім іншої наукової області". Психологія вивчає не душу, а щось інше, але використовує це слово для своїх цілей, для того, щоб позначити свою науку. Насправді зараз психологія не є наукою про свій предмет.

Уявлення людей про психологію діляться на два види: одне подання професійне, інше - життєве, побутове. Люди, незнайомі з сучасною психологією як наукою, вважають, що це наука про душу, про щось такому піднесеному, духовному. А ті, хто вивчає психологію і займається їй, вважають психологію наукою про психіці - про щось більш матеріальне і приземлене. Часто ті, хто розуміє психологію як науку про психіку, вважають, що психологія не може бути наукою про душу, тому що "щось піднесене" не піддається експериментальному дослідженню. Але це лише проблема методу науки, так як до сих пір не було такого методу, який дозволяв би досліджувати душу безпосередньо. Психологія відмовилася від свого предмета тому, що у неї не було методу, але що буде, якщо він з`явиться? З винаходом мікроскопа людина побачила до цього невідомий світ мікроорганізмів. Одного разу такий метод (спосіб, прилад) може виникнути і в психології, що дозволить їй вийти на якісно новий рівень свого розвитку.

Також може виникнути деяка метатеорія, яка об`єднає різні уявлення про предмет психології і різні школи в психології. Ідеї до побудови такої теорії є як в Росії, так і за кордоном. Виходять статті з назвами на кшталт "Вперед до побудови єдиної науки психології" (Henriques, 2005- Llardi Rand, 2005 і ін.), В яких йдеться про те, що в майбутньому психологія подолає розрізненість і стане наукою на деякому єдиному підставі. Одним з підходів до побудови такої єдиної теорії є так зване "Дерево знань". У цьому підході пропонується пов`язати психологію з природничими науками (біологією, фізикою) і з соціальними науками. Тобто древо пізнання починається з фізичних наук (науки про неживої матерії), потім виникає біологія (наука про живу), потім психологія, яка знаходиться ще вище, і найвищий рівень - рівень культури, соціальних наук. Таким чином, психологія займає проміжне положення між природничими науками та науками соціальними. І в цій схемі підкреслюється, що психологія повинна бути наукою комплексної, що з`єднує гуманітарну і природничо-наукову сфери. З цього випливає важливість комплексного підходу до вивчення людини - як раз те, що пропонується в школі Б.Г. Ананьєва. Використовуючи комплексний підхід, ми зможемо в майбутньому побудувати єдину методологію психології, на якій буде засновано всю будівлю психологічної науки.

Підсумовуючи, можна сказати, що існують різні точки зору на предмет психології і її майбутнє. Але безперечно, що у психології як науки великий потенціал для розвитку.

Мішучкова І.М.