Про нові можливості і перспективи розвитку проектного дослідження. Висновок

У дітей процеси проекції внутрішнього досвіду (інтерактивного по природі) є похідними від соціальної ситуації або соціального контексту його отримання. У зв`язку з цим можлива організація цього контексту з метою досягнення якомога повнішого самовираження дитини. Такий же характер подальшої роботи з отриманим проективним матеріалом. Якщо традиційно психолог констатує наявний рівень розвитку его-функцій, об`єктних відносин, складнощів репрезентацій і т.п., то в некласичної підході дані аналізуються динамічно, в їх становленні та розвитку, як різні діалоги Я-Інший, представлені на всіх рівнях одержуваного тексту. З`являється можливість вивчати структуру патології в контексті згорнутої в ній історії розвитку і динаміки побудови внутрішнього життя пацієнта. На відміну від класичного способу роботи з проективним матеріалом, який передбачає або пошук символічного змісту з подальшим його тлумаченням, або шкалювання і логіко-категоріальний аналіз матеріалу, що також в подальшому буде інтерпретуватися, ми пропонуємо відмовитися від інтерпретації як «діяльності тлумачення».

В цьому випадку об`єктивність дослідницького розуміння буде визначатися насамперед функціонуванням мови, імпліцитно і експліцитно містить в собі діалогічну реальність самосвідомості. Одиницею дослідного аналізу виступить висловлювання, яке ми слідом за М.М. Бахтіним (1979) розуміємо як певний вираз самосвідомості, принципово функціонує в просторі Я-Інший, в цьому сенсі будь-яке твердження про інше, Другом об`єктивно містить і висловлювання про себе. Говорячи про діалог, ми пам`ятаємо, що він ширше мови (Ю.М. Лотман) і не зводимо його тільки до мовної формі.

Наш підхід утримує всі достоїнства традиційного ПІ. Разом з тим він розвиває проектну методологію в сенсі організації комунікації, дає можливість ретельно відрефлексувати і описати її умови і параметри в контексті особливого взаємодії психолога і обстежуваного. В цьому плані вдається піти від неприємних ситуацій, коли матеріал отримати не вдається або ж він надзвичайно бідний. Індивідуалізація процесу проведення методу надає максимально рельєфну картину функціонування індивідуальності і спонукає проективний метод до її тонкому вивчення. Підхід дає можливість вивчати суб`єкта в розвитку і бачити механізми цього розвитку. В такому випадку можна отримати діагностичну картину, яка дозволить виділити значущі моменти психотерапевтичної допомоги та досягти єдності і внутрішньої наступності в проведенні дослідницької процедури, процесів діагностики та подальшої психотерапії, використовуючи мову внутрішнього і зовнішнього діалогу.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!