Проблеми і перспективи діалогічного аналізу в психології

Послідовники діалогічного традиції фокусуються на текстах і тих ресурсах, які залучаються для вивчення і оволодіння ними як соціальними практиками (І. Т. Касавін, 2008). Вони підкреслюють заданість діалогічного інтенції в подоланні жорстких кордонів замкнутого в собі свідомості, необхідність зустрічі для експлікації внутрішнього досвіду в діалогічному взаімодействіі- розглядають "феномен кордону" в зовнішньому і внутрішньому діалозі (Т. Н. Березина, В. С. Біблер, Н. С . Бурлакова, В. І. Олешкевич, Т. Р. Сарбін, Х. Херманс, Дж. Шоттер і ін.).

Пропоновані у вітчизняній діалогічного традиції моделі психологічного дослідження, орієнтовані на філософську парадигму діалогу, по-різному розвивають психологічний інструментарій діалогічного аналізу. "Гарт" вітчизняних диалогических досліджень гуманітарних розумом (М. М. Бахтін, В. С. Біблер) поклала початок психології внутрішнього діалогу (Г. М. Кучинський), діалогічного терапії (Т. А. Флоренская, Е. Т. Соколова, дослідженням свідомості та самосвідомості особистості (К. А. Абульханова-Славська, в. А. Петровський, Е. Т. Соколова) і іншим новим напрямкам. При цьому вітчизняна традиція включена в психоаналітичний контекст психологічної думки, що помітно по тій рішучості, з якою відстоюються відповідні еклектичні синтези в ті оретіко-методологічному обґрунтуванні методик емпіричного дослідження і методів діалогічного моделювання психотерапевтичного контакту. Так, розвиваючі бахтінськи-виготскіанскую лінію Е. Т. Соколова, Н. С. Бурлакова і В. І. Олешкевич, знаходять її "дивно схожою" з "... ідеями психології Я, об`єктних відносин в рамках психоаналізу ", що дозволяє їм шукати відповіді на запитання про те," що таке нормальний хід розвитку самосвідомості в дошкільному віці і як він представлений в проектному матеріалі "(Бурлакова, Олешкевич, 2001, с. 6). У свою чергу Т. Н. Березина багато в чому засновує розвивається нею метод аналізу займенників як глибинних смислових одиниць тексту на основі взаємозв`язку концепцій К. Г. Юнга і С. Л. Рубінштейна. Дослідницький інтерес до структури і функцій внутрішнього трансперсональної соціуму визначив програму вивчення семантики внутрішньої мови і внутрішнього діалогу Т. Н. Березиной. Проведений аналіз зорієнтований, по суті, на універсальний і екзистенціальний види референциальной семантики займенників внутрішнього діалогу, що дозволило зв`язати з їх вживанням особистісні архетипи Его, Персони, Тіні, Аніме / Анимуса, Мудрого Старця, Самости, встановити індикатори змістотворних позицій. Семантичний аналіз займенників Я, мене / мені, ти (Ви), Він / Вона, ми, вийшовши за межі конкретної референциальной семантики, сконцентрувався на виявленні суб`єктів внутрішнього діалогу, понятих як самостійні смислові позиції.

Закономірним результатом лінгво-психологічного аналізу діалогів в категоріально-понятійної системі суб`єктного підходу стало розгляд рівнів розвитку самосвідомості і суб`єктності. Н. С. Бурлакова і В. І. Олешкевич використовують психоаналітичну герменевтику, витлумачувати експресію мовної поведінки в паралингвистическими контексті. Проекція, трансфер і контрперенос стали психологічними коррелятами феномена мовного суб`єкта. У підході досліджуються дитячі проектні розповіді, зосереджено аналізується полюс адресата мовних висловлювань - Іншого. Увагу сконцентровано на феноменологічному аналізі експресивних проявів "діалогічних обертонів по відношенню до преднайденним чужим словами ..." в рамках нестандартизованій процедури (Бурлакова, Олешкевич, 2001, с. 108). Таким чином, актуальною проблемою діалогічного аналізу є виявлення лінгвістичних маркерів суб`єктів внутрішнього діалогу і розвиваються ними смислових позицій. Необхідні подальші лінгвістичні дослідження діалогічних одиниць "глибинних горизонтів психіки", психологічних критеріїв лінгвістичних моделей мовної взаємодії, реконструкція руху внутрішнього діалогу за допомогою методів текстового аналізу (Медінцев, 2005).

Подальша перспектива діалогічного аналізу бачиться нами в вивченні в межах семантико-прагматичного уявлення висловлювання прагматичних змінних Я, ТИ, ЗАРАЗ, ТУТ, МИР (Падучева, 2008).

Стебляк Е. А.