«Некласичний» діалогічний підхід до проективного дослідження

В проектних методах зазвичай панує класичний «наївний натуралізм». Він виражається в тому, що контекст і умови отримання проектованого матеріалу бачаться як «стандартні» і виносяться за дужки, а суб`єкт, який породжує цей матеріал, розглядається як «сплячий наяву», «природно проектує», який залишає лише «голий» текст. На противагу цьому ми вважаємо, що проектне дослідження (ПІ) - це спеціально організоване взаємодія, яке реалізує функцію актуалізації внутрішнього досвіду і в яке експериментатор активно або пасивно включений. Таким чином, мова йде про процес комунікації, організованої з особливою метою, і про рефлексії тих диалогических, соціальних умов, в яких цей процес розгортається.

У проведеному нами циклі досліджень було доведено, що проективний матеріал (його вираз) завжди організовується ззовні, залежить від наданої для цього виразу форми, в тому числі і від позицій і форм самовираження, почасти вже існуючих у свідомості індивіда. І від того, наскільки психолог здатний вловити і включити ці позиції і форми в ПІ, залежать і якість одержуваного матеріалу, і глибина його аналізу. Цей підхід дозволяє піддавати особливому - диалогическому - розгляду умови і параметри, що конструюють саме функціонування і пристрій методу (зняття тиску, завершеність проектованого матеріалу, невизначеність і т.п.), і рефлексувати взаємодія між обстежуваним і дослідником (Бурлакова, Олешкевич, 2001).