Методика діагностики захисних механізмів особистості. Вступ

Одна з причин теоретичних розбіжностей з приводу розуміння ЗМ криється в складності самого об`єкта дослідження. ЗМ пов`язані з цілісною структурою особистості, вони діють як у внутрішньому світі людини, так і в ситуації спілкування (Соколова, 1989). дію ЗМ має когнітивні, афективні і поведінкові параметри (Мак-Вільямс, 2001 никольская, Грановська, 2000). При цьому захисні процеси суто індивідуальні, різноманітні і погано піддаються рефлексії. Більш того, практично будь-який психічний процес потенційно може бути використаний в якості захисту. Таким чином, переліки ЗМ різних авторів будуть відрізнятися один від одного, так як в них виділяються різні аспекти захисту та відображаються досягнення в теорії і практиці кожного конкретного автора (Мак-Вільямс, 2001 Ionescu, Jacquet, lhote, 1997).

Традиційно діагностика ЗМ проводилася за допомогою проективних методів, створених в рамках псіхоаналіза1. Однак проектні методи не є тестами в вузькому сенсі цього терміна, так як останні повинні задовольняти відомими критеріями: а) стандартизованности пред`явлення і обробки результатів-б) незалежності результатів від впливу ситуації експерименту і особистості експеріментатора- в) порівнянності індивідуальних даних з нормативними, т. е. отриманими в тих же умовах в досить репрезентативною групі. Виходячи з даних критеріїв можна говорити про недостатню об`єктивності проективної техніки. Були проведені спостереження та експерименти, що доводять вплив на тестові результати статі експериментатора, ситуативних умов і переживань випробуваного, атмосфери дослідження. Питання про можливість існування нормативних даних для проектних методів залишається відкритим. Також при застосуванні проективного методу практично неможливо повністю уніфікувати і стандартизувати не тільки аналіз і інтерпретацію результатів, але навіть і саму процедуру дослідження (Бодальов, Столін, 2000).

В останні десятиліття діагностика ЗМ все частіше проводиться за допомогою стандартизованих опитувальників. Багато дослідників і психодиагноста справедливо вважають, що використання опро- снікових методів для діагностики ЗМ не зовсім правомірно по ряду підстав. По-перше, в контексті глибинної психології ЗМ завжди діють в ситуації конфлікту між Ід і Супер-Его, дозволяючи вирішувати виникаючі протиріччя між безпосереднім потягом і соціальними нормами, і сама взаємодія між Ід і Супер-Его просто не може потрапити в сферу свідомості (Бурлакова , Олешкевич, 2001). По-друге, ЗМ НЕ вербалізуемой, і цей факт сильно ускладнює їх виявлення за допомогою опитувальників. Американська дослідниця Ф. Крамер також вказує, що в пристрій запитував від індивідів звіту про несвідомих процесах є логічна непослідовність. На її думку, краще використовувати методи спостереження і / або покладатися на якісне дослідження кодованого інтерв`ю або проективних матеріалів (Cramer, 2000). Однак автор «Опитувальника захисних стилів» М. Бонд створив свою методику на основі наступних припущень: виявлення ЗМ за допомогою стандартизованих опитувальників можливо в разі, коли захисту не діють і індивід усвідомлює неприйнятні спонукання (або інформацію) і свої стилі захисту від них. Більш того, оточуючі можуть вказати індивіду на його ЗМ, наприклад заміщення (Bond, 1992).

Проте й радянські дослідники і практики роблять спроби створення і використання опроснікових вимірювальних інструментів. На даний момент одним з найбільш популярних в Європі стандартизованих діагностичних методів є «Опитувальник захисних стилів» (Defense Style Questionnaire), створений М. Бондом з співробітниками (Blaya et al., 2006-Bond, 1992 Bon- sack, Despland, Spagnoli, 1998- San Martini et al., 2004). Також широко поширені модифікація Q-сортування Вайлянта (Vaillant, 1992) і шкальний метод оцінки Перрі (там же). У Росії найбільш використовуваним є опитувальник «Індекс життєвого стилю», створений Р. Плутчик і співробітниками (Plutchik, Kellerman, Conte, 1979). Існують різні російськомовні версії даного опитувальника, оригінальна версія якого базується на псіхоеволюціонной теорії Р. Плутчика, що представляє собою одну з небагатьох вдалих спроб інтеграції теоретичного та емпіричного знання про ЗМ в єдину концепцію.

В теорії Плутчика захисту Я, стилі совладания, особистісні розлади ставляться у відповідність базовим емоціям, що розглядаються як комплексні психобиологические процеси. Специфічні ЗМ утворюються для совладания зі специфічними емоціями. Передбачається, що особи з сильно вираженими рисами характеру користуються певними ЗМ як засобами подолання з життєвими проблемами. Основні діагнози, що описують реально існуючі психічні розлади особистості, пов`язані з домінуючою захистом (наприклад, параноїдні стану - з проекцією).

В ході розробки опитувальника «Індекс життєвого стилю» Плутчі- кому спочатку було виділено 16 ЗМ: рухова активність, ретроактивное анулювання, компенсація, заперечення, заміщення, фантазія, формування реакції (реактивне освіту), ідентифікація, інтелектуалізація, интроекция, ізоляція, проекція, раціоналізація , придушення, регресія і сублімація. Потім для визначення взаємозв`язку між цими механізмами були проведені дослідження за участю психіатрів і експертів-клініцистів. результати дослідження були піддані факторному аналізу і було виділено 8 базових ЗМ (вказані в умовній генетичної послідовності формування): заперечення, проекція, регресія, заміщення, придушення, інтелектуалізація, реактивне утворення, компенсація (Plutchik, kellerman, conte, 1979).

Однак на даний момент явно недостатньо даних про психометрической обгрунтованості російськомовних версій опитувальника «Індекс життєвого стилю» р. Плутчика.

нами було поставлено два завдання: 1) перевірка психометрической і змістовної обґрунтованості російськомовних версій опитувальника Плутчика і 2) створення опитувальника, психометрически обгрунтовано виявляє деякі ЗМ особистості.