Вимоги до пам`яті, інтелекту і волі керівника

Міжнародний досвід господарської діяльності показує, що основою довгострокового успіху будь-якої фірми є висококласний менеджер або команда управлінців. Складність роботи керівника зумовлена тим, що він покликаний керувати всіма сферами життєдіяльності підприємства і забезпечувати рішення не тільки техніко-економічних, а й соціально-психологічних завдань. У зв`язку з цим до нього пред`являються особливі вимоги розуміння сутності пізнавальних процесів, що становлять основу управлінської діяльності. Як же представляє сучасна психологічна наука цю здатність?

Вимоги до пам`яті керівника

Пам`ять, тобто вміння людини зберігати і відтворювати у свідомості колишні враження, досвід, - найважливіша характеристика психіки.

Пам`ять - це багатовимірне явище-її різні грані виявляються у різних людей по-різному. Для осмислення цього складного психологічного явища використовується метод класифікації різних вимірів, характеристик пам`яті на основі різних критеріїв: джерело одержуваної і зберігається інформації-характер змісту одержуваної інформації-ступінь міцності, надійності збереження отриманих даних і ін.

За джерела інформації пам`ять класифікується на зорову, слухову і рухову (моторну) - у різних людей роль цих джерел в отриманні і збереженні вражень неоднакова.

За характером змісту інформації пам`ять підрозділяється на логічну, образну, емоційну. Встановлено, що логічна інформація сприймається лівою півкулею мозку, а образна - правим.

За критерієм міцності збереження інформації розрізняють довгострокову та короткочасну пам`ять.

Як показує досвід управлінської діяльності, пам`ять керівника повинна мати деякі професійні особливості, важливі для його діяльності:

• надійна збереження інформації не стільки про речі, предмети, скільки про людей, оскільки саме взаємини з людьми становлять головний зміст управлінської діяльності;
• великий обсяг, здатність сприймати і зберігати інформацію і про предмети, і про людей, а також постійний облік характеру сформованих між людьми взаємин;
• оперативність, тобто вміння швидко мобілізовувати наявну інформацію, використовувати її в потрібний час і в потрібному місці;
• завадостійкість, тобто її надійність, працездатність в складних ситуаціях, наприклад при веденні переговорів, в конфліктних ситуаціях і т.п.

При використанні пам`яті, так само як і в процесі сприйняття, зустрічаються деякі типові помилки:

• помилка «улюбленою ситуації», добре збереглася в пам`яті, - перенесення умов, рішень, інформації з однієї ситуації, що раніше мала місце, на іншу, хоча і подібну першої. Ця помилка веде до спрощення способів поведінки керівника, їх стандартизації. Шлях подолання такої помилки - всебічна оцінка ситуації, кожна з яких є неповторною;
• помилка «улюблених причин» при поясненні тих чи інших повторюваних явищ - так, негативну поведінку підлеглих звично пояснюється їх лінню, в той час як справжні причини можуть бути дуже різними: недоліки в організації виробництва, слабке стимулювання, погано налагоджена система контролю і т.п .;
• помилка «країв і середин» - недогляд тієї обставини, що в процесі повідомлення інформації найкраще запам`ятовується її частина, яка знаходиться на початку або в кінці повідомлення-частина, яка знаходиться в середині повідомлення, часто вислизає від нашої уваги. Тому найбільш цінну інформацію потрібно поміщати в кінці або на самому початку доповіді, виступи, бесіди, повідомлення, рішення.

Як і інші здібності, пам`ять може вдосконалюватися, при цьому можуть використовуватися такі основні прийоми:

1. мотивація, тобто формування у керівника відповідних мотивів, установок, розвиток почуття відповідальності за доручену справу;
2. використання різних спеціальних прийомів для запам`ятовування, аналогічних чарівної фразою: «Кожен Мисливець Бажає Знати, Де Сидить Фазан», за допомогою якої запам`ятовується послідовність кольорів у веселці;
3. організація матеріалу, який потрібно запам`ятати, його угрупування за істотними ознаками, що має ще більше значення для поліпшення пам`яті, оскільки дозволяє людині оперувати величезною кількістю інформації.

Таким чином, пам`ять тісно пов`язана з розумовими процесами.

Інтелект керівника і його вміння мислити

Найважливішу роль в управлінні разом із здатністю отримувати і зберігати інформацію має і здатність зіставляти дані отриманого досвіду і робити на його основі ті чи інші висновки, тобто вміння міркувати, мислити. У розумовому процесі, мисленні беруть участь як почуття, так і розум людини, об`єднуються, синтезуються чуттєві та логічні форми пізнання.

Саме здатністю мислити пояснюють філософи-раціоналісти велич людини. Уміння мислити насамперед проявляється в умінні говорити. Мислення визначають як німу, внутрішню мова, а мова - як озвучене мислення. Цілком справедливо тому відоме твердження: «Хто ясно мислить, той ясно і викладає».

Мислення - складний, багатоплановий процес, він може характеризуватися з різних позицій:

1. властивості мислення оцінюються з точки зору його логічності, тобто дотримання встановлених норм мислення, проблемності, уміння вивчати і вирішувати складні теоретичні і практичні питання-

2. операціональност` мислення оцінюється як його застосування для здійснення різних розумових операцій, наприклад таких, як аналіз (уявне розділення об`єкта на складові частини з метою з`ясування їх властивостей) або синтез (протилежна аналізу розумова операція з`єднання елементів досліджуваного об`єкта в єдине ціле з метою з`ясування властивостей цього цілого) -

3. серед форм мислення виділяються:

• поняття, що виражають істотні ознаки предметів;
• судження, що встановлюють зв`язки і відносини між предметами;
• умовиводи, що фіксують зв`язки між поняттями і суджень, тобто складні судження;

4. мислення розділяється на наступні типи:

• понятійне мислення, оперування поняттями;
• образне, використовує образне, цілісне сприйняття предметів;
• дієве, практичне, що забезпечує предметно-практичну діяльність людини;

5. мислення передбачає наступні етапи:

• усвідомлення будь-якої проблеми при здійсненні тієї чи іншої діяльності;
• пошук можливих варіантів її вирішення;
• вибір одного з цих варіантів в якості найбільш прийнятного;
• реалізація прийнятого варіанта в практичній діяльності.

Ці основні характеристики розумової діяльності в цілому характеризують і аналогічну діяльність керівника. Однак управлінська діяльність специфічна, тому при її здійсненні затребувані особливі сторони мислення.

Головна особливість мислення керівника, яка обумовлена характером його професійної діяльності, - його практична спрямованість, тобто спрямованість не на ті чи інші символи, знаки, як це має місце в діяльності вченого, а на реальні об`єкти і процеси, перш за все на людей і їх взаємини. Мислення керівника як би вплетене в усі форми управлінської діяльності - планування, організацію, мотивацію, контроль. Цим пояснюються і деякі інші його особливості:

• майже завжди керівник змушений осмислювати проблему в умовах жорсткого ліміту часу, що унеможливлює висунення безлічі гіпотез;
• проблеми, що виникають в процесі управлінської діяльності, як правило, не мають однозначного рішення- ці рішення є лише більш-менш правильними;
• результати мислення відразу використовуються для зміни характеру проблемної ситуації;
• при осмисленні ситуації керівник повинен враховувати не тільки її головні, а й другорядні особливості, оскільки деталі можуть мати вирішальне значення.

Ці особливості управлінського мислення висувають особливі психологічні вимоги до інтелектуальних здібностей менеджера:

• Мислення керівника повинне бути стабільним, тобто відрізнятися високим ступенем стійкості. Необхідність цієї якості пояснюється тим, що він має справу перш за все з людьми, які можуть підкорятися йому не в повній мірі, приховувати свої справжні почуття і наміри, а іноді і намагатися маніпулювати керівником. Тому керівник повинен вміти логічно мислити і послідовно діяти в умовах складної, невизначеної ситуації.
• Рішення керівника повинні бути чіткими, ясними, не допускають можливості їх хибного тлумачення. Це полегшить подальшу перевірку їх виконання.
• Керівник повинен уміти передбачати. Саме ця якість мислення керівника дозволяє йому на основі узагальнення великих масивів інформації прогнозувати не тільки найближчі, а й віддалені результати своєї діяльності.
• Керівник повинен мати певний рівень інтелекту. Однак, як показує досвід, в дійсності жорсткого зв`язку між рівнем інтелекту і рівнем керівництва немає. Існує лише деяка залежність, але не пряма, а опосередкована безліччю умов, перш за все рівнем професійної управлінської підготовки, важливою складовою частиною якої є і психологічна підготовка. Розумові здібності тісно пов`язані з багатьма іншими якостями особистості, істотно важливими для управлінської діяльності, зокрема з вольовими якостями.

Вольові якості керівника

Воля - це здатність здійснювати свої бажання, поставлені перед собою цілі. Воля припускає свідоме регулювання людиною своєї поведінки, діяльності, виражене в умінні долати труднощі, зокрема непередбачені зміни виробничої ситуації, стомлення, одноманітність, монотонність виконуваних трудових операцій і т.п.

Без подолання цих труднощів будь-яка діяльність, в тому числі і управлінська, не може бути успешной.Волевие властивості характеризуються як цілеспрямованість, наполегливість і завзятість, рішучість і сміливість, витримка і самовладання. Ці якості особливо важливі для менеджера.

Сучасні психологи вважають, що воля поєднує в собі інтелект, емоційні та діяльні здатності людини, оскільки воля проявляється в подоланні найрізноманітніших труднощів. Саме тому вона особливо важлива для керівника, діяльність якого надзвичайно різноманітна.

Воля залежить від індивідуальних психологічних якостей людини, пов`язана із загальною спрямованістю особистості, але може розвиватися на основі отриманого життєвого досвіду, в міру набуття навичок подолання труднощів.

Розвиток цієї якості тісно пов`язане з розвитком інших здібностей, перш за все інтелекту, включаючи такі його якості, як самостійність, самокритичність, гнучкість розуму. Важливо і розвиток моральних основ волі, здатності розрізняти явища, справи і вчинки за допомогою категорій добра і зла, користі і шкоди.

Зміцнення вольових якостей керівника багато в чому залежить від його здатності чітко організувати свою роботу, її планування. Чимале значення, як показує досвід, має і застосування в критичних ситуаціях методів самонавіювання, саморегулювання, наприклад уявне проголошення фраз типу «я можу», «я зроблю це» і т.п. Подібна техніка психорегуляції може принести відчутну користь.

Дослідження показують, що з особистісних характеристик на витривалість людини особливий вплив надає його здатність до спілкування. Вона, як правило, вище у екстравертів, тобто людей, орієнтованих зовні, ніж у інтровертів - людей, орієнтованих всередину. Вольові якості значно посилюються в умовах змагальних ситуацій.

Таким чином, вольові якості, витримка, самовладання, наполегливість і завзятість, сміливість і рішучість визначаються як природними, природженими особливостями людини, так і соціальними, придбаними чинниками, систематичним тренуванням і вихованням.

Від природних властивостей особистості залежать і інші розглянуті психологічні якості суб`єкта управління, його здатність сприйняття, пам`ять, інтелектуальні особливості.

Разом з тим завжди існує можливість компенсації будь-якого професійно значущої властивості за рахунок інших властивостей або розвитку відповідних знань, умінь і навичок. Цю компенсаторну діяльність людина може здійснювати як самостійно, так і в ході професійної підготовки і перепідготовки.

Керівник має і додаткову можливість заповнити ті чи інші власні якості шляхом формування відповідної робочої групи, команди.

автор: Едуард Веніамінович Островський, кандидат історичних наук, професор кафедри філософії Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту (ХТРЕІУ).

Увага, тільки СЬОГОДНІ!