Методика застосування сюжетно-рольової гри

Вибір гри.

Вибір гри, яку педагог включає в колективну діяльність дітей, визначається конкретної виховної завданням. Кожна гра виконує специфічні функції, тому педагог повинен чітко уявляти її реальні можливості.

Елементи творчої гри і ігрова форма діяльності можуть бути короткочасними або тривалими. Ця різниця має велике значення для вихователя. Справа в тому, що на короткий час функціонує гра виконує лише роль стимулу в подоланні дитиною певних труднощів.

Виховні функції короткочасної гри в деякій мірі огранічени- нерідко після емоційного підйому настає спад загального настрою. Це відбувається в тих випадках, коли у дітей не виникло потреби виконувати серйозну діяльність. Гра при цьому виконує лише роль емоційного стимулу.

Незмірно великими можливостями має тривалий час функціонує гра. Елементи гри, ігрова форма при їх тривалому застосуванні виконують функції вправ в організації колективної діяльності дітей. Наприклад, гра «Мойдодир» постійно вимагає від хлопців чистоти і опрятності- гра «Самоделкин» дозволяє постійно стежити за збереженням лялькової меблів і групового майна.

Таким чином, за впливом на дітей гри можна умовно поділити на короткочасні (стимулюючі) і тривалі, що виконують функції вправ при вихованні у дошкільнят позитивних рис поведінки.

Педагогічна розробка плану гри.

Початковий етап педагогічного конструювання тривалої гри - намітки її сюжету, визначення ігрових ролей і наповнення їх конкретним змістом. Найбільша складність розробки тривалої гри полягає в тому, щоб захопити дітей грою в пропонованому варіанті. Молодші діти слабо уявляють, як можна грати в космонавтів нема на космодромі, а в групі, в моряків - нема на річці, а в кімнаті. Саме тому при розробці тривалої гри вихователю необхідно прагнути до максимального насичення її ігровим змістом, здатним захопити дитину. Це з одного боку. З іншого боку, важливо визначити передбачувані ролі і засоби ігровий організацій, які б сприяли виконанню намічених виховних завдань.

Ознайомлення дітей з планом гри і спільна його доопрацювання.

План гри, який розробляє вихователь, може пропонуватися дітям старшої і підготовчої групи. Вихователь повинен прагнути так вести бесіду, щоб якомога більше залучати дітей до обговорення плану гри, до розробки змісту рольових дій.

Створення уявної ситуації.

Дошкільнята завжди починають сюжетноролевие гри з наділення навколишніх предметів переносними значеннями: стільці поїзд, чагарники межа, колода корабель і т. П. Створення уявної ситуації - найважливіша основа початку творчої сюжетно-рольової гри. Чим молодші діти, тим у них менше потреба наблизити ігрові предмети до реальних. Діти більш старшого віку потребують оснащенні гри предметами, більш близькими за їх значенням до реальних, життєвим.

Тривала гра переплітається з неігровий діяльністю. Тому педагогу дуже важливо допомогти дитині увійти в ігрову ситуацію, щоб гра захопила його уяву, принесла йому радість творчості. Ось чому створення уявної ситуації важливий і відповідальний етап підготовки до тривалої грі. Така робота вносить в життя дитячого колективу атмосферу загальної зацікавленості, захопленості.

Розподіл ролей.

При розподілі ролей в тривалій сюжетно-рольової гри вихователь керується тими ж Загальпедагогічний положеннями, що і в розгорнутій творчій грі: він прагне задовольняти ігрові потреби дітей, т. Е. Кожному дає бажану роль, пропонує черговість розігрування ролей різного ступеня активності, шукає можливості для затвердження положення дитини в колективі через ігрову роль.

Педагог повинен враховувати черговість розігрування найбільш привабливих для дітей ролей. Саме ця умова є тим додатковим мотивом, який привертає молодших дошкільнят до рольової гри, так як дає можливість проявити через роль особисті якості. Крім того, перспектива отримання бажаної ролі - це стимул, що викликає у дітей прагнення найкращим чином розіграти будь-яку роль, в тому числі і «рядову».

Початок гри.

Для того щоб змогла розвернутися тривала гра, пов`язана з виконанням повсякденних обов`язків дошкільнят, дуже важливо подбати про створення цікавій ігровій ситуації. Тому, щоб викликати у дітей позитивне сприйняття тривалої гри, вихователю необхідно подбати про такий початку ігрового дії, в якому б відразу виникла уявна ситуація. Для цього можна використовувати деякі методичні прийоми, наприклад підготувати групу дітей до розіграшу ігрового епізоду.

Іншим методичним прийомом може бути такий: на початку гри головні ролі розподіляють між активними дітьми з добре розвиненим творчим уявою. Це дозволяє задати тон, показати хлопцям зразок цікавого рольової поведінки.

Збереження ігрової ситуації.

В розгорнутій сюжетно-рольової гри ігровий сюжет природно і невимушено розвивають самі грають діти. У тривалій грі, організованій педагогом, можливості вільної творчості обмежені рамками тих повсякденних обов`язків, які постійно виконує дошкільник, - різні види фізичної праці, спорт, заняття в гуртках.

Умови збереження у дітей стійкого інтересу до гри

Існують деякі умови збереження у дітей стійкого інтересу до гри.

1) Дорослий організатор гри зобов`язаний задавати тон у поводженні з граючими дітьми, вживаючи умовну ігрову термінологію (в воєнізованих іграх чіткість і лаконізм команд, вимагати у відповідь: «Єсть, товаришу командир!», Рапорт про виконане доручення). Якщо педагог в тривалій грі буде звертатися до дітей зазвичай, називаючи їх на прізвище, і бачити в них дошкільнят, а не моряків або космонавтів, то це обов`язково зруйнує уявну ситуацію, а з нею і гру.

2) Для того, щоб зберегти уявну ситуацію і дати пишу для нових ігрових переживань, педагог по можливості повинен намагатися обігравати будь-яку справу дитячого колективу.

3) Всі заходи педагогічного впливу на дітей - вимоги, заохочення, покарання педагог повинен здійснювати в ігровому ключі, не руйнуючи уявної ситуації.

4) У ході тривалої сюжетно-рольової гри доцільно включати розгорнуті творчі ігри або ігри на місцевості з ідентичними сюжетами. Це дозволяє внести в тривалу гру атмосферу вільного ігрового творчості і зміцнити уявну ситуацію гри.

5) В процесі тривалої сюжетно-рольової гри вихователь може організувати колективне змагання між невеликими групами грає колективу. Змагання не тільки виконує роль додаткового стимулу, але багато в чому сприяє більш емоційному протіканню самої гри. Умови змагання і форми підведення підсумків розробляються в ігровому ключі, в умовах уявної ситуації.

Дотримання перерахованих умов дозволить педагогу зберегти емоційно привабливу для дітей ігрову ситуацію на тривалий час. .

Завершення гри.

Гра завжди розрахована педагогом на певний проміжок часу, протягом якого діти вправляються у виконанні виховуються форм поведінки. Якщо гра проходить цікаво, захоплюючи дітей хвилюючими переживаннями, завершення гри, як правило, викликає у них велике засмучення. Тому, розробляючи план гри, педагог заздалегідь намічає передбачувану кінцівку.

У всіх випадках необхідно подбати про такий закінчення гри, яке викликало б у дітей гостре емоційний стан і бажання зберегти життя колективу все краще, що принесла з собою гра.

Можна зробити узагальнюючий висновок, що, плануючи роботу по керівництву сюжетноролевимі іграми дітей, педагогу необхідно передбачати збагачення змісту гри, розширення ігрового досвіду дітей. Велика увага педагог повинен приділяти розвитку творчих здібностей дітей, формування позитивних взаємовідносин. Вихователю слід пам`ятати, що планування підлягає діяльність педагога з розвитку гри і її управління, а не діяльність дітей в грі.

Для підвищення виховної ефективності сюжетноролевих ігор необхідна відносна тривалість їх проведення на ідентичні сюжети. В такому випадку гри виконують функції вправ у вирішенні конкретних виховних завдань, надаючи на дітей комплексне виховний вплив.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!