Умови і способи розвитку сюжетно-рольової гри у дошкільників

Гра дитини дошкільника розвивається під впливом виховання і навчання, залежить від придбання знань і умінь, від виховання інтересів. У грі з особливою силою виявляються індивідуальні особливості дитини, при цьому можна спостерігати, що один і той же дитина виявляє різний рівень ігрового творчості в залежності від змісту гри, виконуваної ролі, від взаємин з товаришами.

Багато вітчизняних і зарубіжних психологи вважають, що ніхто не розвине творчі здібності дитини краще, ніж він сам. Тому, перш за все дитині потрібно створити умови му спонтанної творчої гри.

Можна виділити основні завдання, які стоять перед вихователем при керівництві сюжетно-рольовими іграми:
1) розвиток гри як діяльності-
2) використання гри з метою виховання дитячого колективу та окремих дітей.

Розвиток гри як діяльності означає розширення тематики дитячих ігор, поглиблення їх змісту. У грі лети повинні здобувати позитивний соціальний досвід, ось чому необхідно, щоб в ній знаходили відображення любов дорослих до праці, дружба, взаємодопомога та ін.

Чим організованіше гра, тим вище її виховний вплив. Ознаками хорошої гри є: вміння грати зосереджено, цілеспрямовано, враховувати інтереси і бажання своїх товаришів, дружньо вирішувати виникаючі конфлікти, допомагати один одному при ускладненнях.

Однак гра також може бути джерелом формування і негативного досвіду, коли одні і ті ж діти виступають як організатори, беруть собі головні ролі, пригнічуючи самостійність і ініціативу інших-в грі може знайти відображення негативних сторін життя дорослих. Вихователі, керуючи грою, мають забезпечувати накопичення позитивного досвіду соціальних відносин.

Постійне розширення знань дітей про навколишнє життя, збагачення їх вражень - одна з найважливіших умов розвитку повноцінної гри в тій чи іншій групі дітей.

Важливим для розвитку сюжетно-рольової гри є педагогічно доцільний підбір іграшок та ігрових матеріалів, що створює «матеріальну основу» гри, забезпечує розвиток гри як діяльності.

Підбір іграшок повинен здійснюватися відповідно до основною тематикою дитячих ігор в даній віковій групі, з урахуванням найближчої перспективи їх розвитку. Для дітей молодшого дошкільного віку потрібна іграшка, що дозволяє розгорнути гри в сім`ю, дитячий сад і т. Д. У групах дітей середнього і старшого віку підбір іграшок повинен забезпечити розвиток ігор на трудові теми та ігор, що відображають суспільні події і явища. При підборі іграшок вихователю слід брати до уваги і характер тих вимог, які пред`являють до іграшки діти даного віку.

Вихователь, організовуючи зберігання іграшок, повинен також враховувати розвиток ігрової діяльності. У молодших групах найбільш доцільно зберігати іграшки так, щоб вони знаходилися в полі зору дитини - в ігрових куточках: адже іграшка стимулює ігровий задум малюка, тому вона повинна бути видна і доступна.

У середній і старших групах такої необхідності немає, т. К. Діти в підборі іграшок йдуть від задуму гри. Але діти обов`язково повинні знати, які іграшки є в групі, місця їх зберігання і підтримувати відповідний порядок.

У старших групах іграшки можуть бути скомплектовані за темами (Наприклад, для гри в лікарню, пошту, подорож, космонавтів і т.д.). Наявність таких готових комплектів, що складаються з найнеобхідніших іграшок, дозволяє дітям швидше розгорнути гру, підібрати додаткові ігрові матеріали. Такий набір іграшок повинен складатися вихователем спільно з дітьми в міру розвитку гри, а видаватися дітям тільки в готовому вигляді. Діти разом з вихователем можуть виготовляти самі іграшки-саморобки.

Для правильного керівництва іграми вихователю необхідно вивчати інтереси дітей, їх улюблені письменники і поети, повноту і виховну цінність існуючих в групі ігор-знати, як об`єднуються діти в грі: хто з ким любить грати, яка моральна основа цих об`єднань, їх стійкість, характер відносин у грі і т. д. Спостерігаючи за іграми, вихователь оцінює ступінь розвитку самостійності і самоорганізації дітей в грі, їх вміння домовитися, створити ігрову обстановку, справедливо вирішити виникаючі конфлікти і т. д.

У вітчизняній дошкільній педагогіці питанням керівництва дитячими іграми займалися Д. В. Менджерицкая, Р. І. Жуковська, В. П. залягання, Н. Я. Михайленко та ін. Вони вважали, що використовуються вихователями прийоми керівництва іграми дітей можуть бути умовно розділені на дві групи: прийоми непрямого впливу і прийоми прямого керівництва.

Непряме керівництво грою здійснюється шляхом збагачення знань Дітей про навколишнє суспільного життя, поновлення ігрових матеріалів і т. Д., Т. Е. Без безпосереднього втручання в гру. Це зберігає самостійність дітей у процесі гри.

Одним із прийомів такого непрямого впливу на ігри дітей є внесення іграшок і створення ігрової обстановки ще до початку гри. Цей прийом використовується для того, щоб викликати інтерес у дітей до нової теми гри або збагатити зміст вже існуючою. Внесення нових іграшок викликає одночасно і ігровий, і пізнавальний інтерес дітей.

Прямі прийоми керівництва (рольове участь в грі, участь в змові дітей, роз`яснення, допомога, рада по ходу гри, пропозиція нової теми гри і ін.) Дають можливість цілеспрямовано впливати на зміст гри, взаємини дітей у грі, поведінку грають і т. Д . Але потрібно не забувати, що основна умова використання цих прийомів - збереження і розвиток самостійності дітей в грі.

Розглянемо деякі моменти концепції Н. Я. Михаленко про формування сюжетної гри в дошкільному дитинстві. У ній говориться, що розвиток самостійної гри дітей відбувається набагато швидше, якщо вихователь цілеспрямовано керує нею, формуючи специфічні ігрові вміння протягом усього дошкільного дитинства.

Етапи формування сюжетної гри

Н. Я. Михайленко виділяє 3 етапи формування сюжетної гри.

На першому етапі (1,5-3 роки) педагог, розгортаючи гру, робить особливий акцент на ігровому дії з іграшками і предметами-заступниками, створює ситуації, які стимулюють дитину до здійснення умовних дій з предметом.

На другому етапі (3 роки - 5 років) вихователь формує у дітей уміння приймати роль, розгортати рольова взаємодія, переходити в грі від однієї ролі до іншої. Найбільш успішно це можна здійснити, якщо будувати спільну гру з дітьми у вигляді ланцюжка рольових діалогів між учасниками, зміщуючи увагу дітей з умовних дій з предметом на рольову мова (рольової діалог).

На третьому етапі (5-7 років) діти повинні оволодіти вмінням придумувати нові різноманітні сюжети ігор, погоджувати ігрові задуми один з одним. З цією метою вихователь може розгорнути спільно з дітьми своєрідну гру-придумування, що протікає в чисто мовному плані, основний зміст якої - придумування нових сюжетів, які включають в себе різноманітні події.

Особливість процесу формування ігрових умінь, на думку Н. Я. Михайленко, полягає в тому, що дорослий тут не педагог, а повноправним членом Альянсу: він як би займає позицію дитини і грає разом з ним, зберігаючи тим самим природність гри. Разом з тим, розгортаючи спільну гру з дітьми, вихователь повинен вже з раннього віку орієнтувати дитину на однолітка, при цьому вчити його ігровому взаємодії з партнером на доступному для нього рівні.