Міжкультурна компетентність як ключова кваліфікація сучасної освіти

Підвищення інтересу до проблеми міжкультурної комунікативної компетентності (МКК) в сучасному світі очевидно. Необхідність актуальності цієї проблеми обумовлена потребами мультикультурного сучасного суспільства, інтенсивним процесом глобалізації соціальних і економічних відносин і його наслідком - ІНТЕРКУЛЬТУРНОГО інтеграцією і міжкультурної аккультурацией.

МКК є важливим індикатором культурного пристосування, ключовим видом компетентності, яка гарантує виживання в новому, все більш різноманітний світ, світі мультикультуралізму. Стає очевидною необхідність не тільки її вивчення і дослідження, а й розвитку МКК у сучасного студена. Такий процес кількісних і якісних змін особистості студента сприяє подоланню стереотипного мислення, запобігання упереджень і конфліктів між соціальними групами. Безліч сучасних соціально-психологічних і педагогічних розробок підкреслюють, що МКК можна розглядати сьогодні як одну з найважливіших ключових кваліфікацій сучасного типу особистості.

Структура МКК багатовимірна. Тому трактування і визначення даного поняття залежать від позиції автора і контексту, в рамках якого він працює. Philip Paelman і Mark Verlot (2003) визначають цей поведінковий конструкт як здатність розуміти соціокультурні відмінності і вміти плідно взаємодіяти в різноманітної культурному середовищі. Spitzberg і Cupach (1984) охарактеризували комунікативну компетентність як поведінка, яке є ефективним в досягненні певних цілей і відповідним прийнятим, згідно соціо-культурного контексту, поведінки. У свою чергу, Redmond і Bunyi (1993) під МКК розуміють комунікативну ефективність, адаптацію, соціальну інтеграцію, мовну компетентність, знання місцевої культури і децентрацію, що сприяє подоланню стресу і ефективної адаптації.

Питання про МКК в останні роки привертає величезну увагу і вітчизняних дослідників. Наприклад, такі автори, як Т. Грушевицкая (2002), В. Попков (2001), Г. Палаткін (2001), А. Садохин (2002), розуміють під терміном "міжкультурна компетентність" позитивне ставлення до наявності в суспільстві різних етнокультурних груп і добровільну адаптацію соціальних і політичних інститутів суспільства до потреб різних культурних груп. Інший автор, А. Муратов (2005), розглядає МКК як складне особистісне утворення, що включає знання про рідний і іншій культурі, вміння і навички практичного застосування своїх знань, а також сукупність якостей особистості, які сприяють реалізації цих знань, умінь і навичок, і, нарешті, практичний досвід їх використання в ході взаємодії з представниками іншої культури.

Результати багатьох досліджень (Г. Палаткін, Sercu- Spitzberg, Bennett Hammer, Zimmerman- Carell,) вказують на те, що структура цього складного психологичес конструкту включає три основних компоненти: когнітивний компонент (cognitive dimension) - виражений в знаннях про свою та інших культурах- ціннісно-емоційний компонент (value-affective dimension) - це розвинена система ціннісних орієнтацій, що відповідають принципам мультикультурності, позитивна етнічна самоідентифікація, толерантність свідомості- і поведінковий компонент (behavioural dimension) - виражений в сформованості навичок міжкультурної взаємодії і гуманістично ориенти ованном стилі взаємодії. Все більше крос-культурних досліджень (Zimmerman- Carell, Van der Zee, Van Oudenhoven) показують, що МКК і вміння справлятися зі стресом мають велике значення для міжкультурної адаптації студентів, які навчаються в чужій країні або беруть участь в програмах міжкультурного обміну. Студенти, які пройшли курс міжкультурної комунікації, демонструють значні успіхи в емпатії, установці і поведінці.

Відмінності культурних підстав у поглядах і цінностях людей призводять до утруднення міжкультурного спілкування, а іноді навіть роблять його соверешенно неможливим. Тому головне для розуміння і толерування "чужим" - це знання про традиції, норми поведінки та цінності інших культур. Саме навчальні заклади та засоби масової інформації повинні зробити доступними ці знання, що сприяють взаєморозумінню. Тільки систематичні громадські та соціально-політичні роз`яснення можуть дати шанс обеззброїти вороже ставлення до іноземців і до чужих групам в цілому.

Знання культури, ступінь включеності в контакти і міжгрупові установки визначають успішність соціокультурної адаптації, яка виражена в умінні вільно орієнтуватися в новій культурі та суспільстві, в здатності вирішувати повсякденні проблеми сімейного, побутового і професійного характеру. Тому важливе завдання шкільного і університетської освіти полягає в тому, щоб зробити мети розвитку і культурне середовище суспільства зрозумілими для учнів і студентів усіх національностей, розширити індивідуальне розуміння інших культур, виявити і розширити форми і способи міжкультурного спілкування між різними національними групами, що, в свою чергу, посприяє більшої ясності про культурної інтеграції та конструктивної адаптації до нового соціокультурного середовища, здійснення яких неможливе без умінь міжкультурного про щення і толерантності.

Смокова Людмила Степанівна