Розробка комплексних психологічних технологій як засобів підвищення працездатності і психологічної підтримки персоналу

Мета даного, щодо нового напрямку роботи лабораторії - створення цілісних методичних комплексів, що забезпечують проведення повного циклу діагностично-оптимизационной роботи за рішенням певних типів прикладних психологічних завдань. Кожен такий комплекс повинен включати упорядкований набір психологічних інструментів і алгоритмів, які дозволяють:

1) зібрати необхідну інформацію про форми прояву психологічного неблагополуччя в тій чи іншій професійній ситуації (діагностична частина);

2) інтегрувати дані і поставити кваліфікований діагноз в термінах психологічного явища або проблеми, яка є джерелом ризику для надійної і ефективної діяльності професіонала (інтерпретаційні частина);

3) підібрати комплекс рекомендацій оптимізаційного характеру, а при можливості - розробити програму їх практичної реалізації, спрямованої на усунення або профілактику виявленого неблагополуччя (превентивно-корекційна частина).

В умовах різноманітності і неоднорідності проблем, з якими доводиться стикатися психологу практику, виникає необхідність спеціалізації таких методичних комплексів (або технологій) відповідно до змістовними особливостями розв`язуваних прикладних завдань (Базаров, 2000- Введення .., 2007- Леонова, Кузнєцова, 2007- Quick et al., 1997). Основна тематика досліджень, що проводяться в нашій лабораторії, визначає спрямованість на створення прицільно-орієнтованих технологій управління стресом. В даний час повністю підготовлені і пройшли всі етапи прикладної апробації три комплексні психологічні технології такого типу.

Діагностико-превентивна система «Інтегральна діагностика і корекція стресу» (ІДІКС), призначена для індивідуалізованої оцінки професійного стресу з виходом на підготовку спеціалізованих оптимізаційних програм для окремих осіб або персоналу конкретних організацій (Леонова, 2004- Леонова, Качина, 2006- Методика інтегральної дигностики. ., 2007). Дана система побудована на основі ієрархічної моделі аналізу стресу і дозволяє не тільки охарактеризувати загальний рівень пережитого людиною напруги, але і виділити «зони підвищеного ризику» в цілісному синдромі стресу. Ці «зони» включають виділення основних ризик-факторів, властивих професійної ситуації, суб`єктивного образу типових труднощів, характерною симптоматики гострих і хронічних стресових станів, а також наявності ознак стійких особистісних і поведінкових деформацій. Отримання такого розгорнутого діагнозу впорядковує процедуру вибору найбільш підходящих для кожного конкретного випадку корекційних і превентивних засобів з обширного репертуару існуючої техніки стрес менеджменту (Леонова, Кузнєцова, 2007- Quick et al., 1997). Крім того, система ІДІКС дає можливість здійснювати цей процес в режимі «on-line», особливо при її використанні в комп`ютеризованому варіанті. Апробація цієї системи здійснювалася в ході масових обстежень різних професійних контингентів - лікарів різної спеціалізації, менеджерів вищої і середньої ланки, педагогів, слідчих, співробітників МНС. Застосування системи ІДІКС не тільки дало відомості про високу надійність і валідності одержуваних діагностичних показників, але і виявилося вельми продуктивним в дослідницькому плані. Так, аналіз отриманих даних дозволяє по-новому поставити питання про прояви «специфічною відсутності адресності» в синдромах стресу, про механізми накопичення стресовій симптоматики і розвитку стійких особистісних деформацій, а також про інші маловивчених проблемах в психології стресу (Леонова, Качина, 2006- Leonova, 2003, 2007).

Комплексна психологічна система «Індивідуальна оцінка стрес-резистентності» (ІОСР), спрямована на діагностику такого складного системного якості людини, як стійкість до стресу (Бодров, 2001- Величковський, Марьін, 2007). Розробка психологічного інструментарію для оцінки цієї якості надзвичайно актуальна. Перш за все вона затребувана в практиці професійного відбору та психологічної реабілітації персоналу, що працює в умовах підвищеної напруженості. В основу створення системи ІОСР була покладена нова дослідницька парадигма, що розробляється в рамках підходу «стан - особистісна риса» і моделі психологічного стресу Р. Лазаруса (Кокс, 1981- Леонова, 2000- Leonova, 1998). В даному контексті індивідуальна стійкість до стресу визначається як ступінь схильності людини до переживання стресових станів виходячи з властивих йому особистісних диспозицій і готівки функціональних ресурсів, які впливають на поведінку у важких ситуаціях (Величковський, Марьін, 2007- Error prevention .., 2001). Інтегральна характеристика стрес-резистентності в системі ІОСР будується на основі співвіднесення суб`єктивних оцінок ситуації як стрессогенной за показниками особистісної та ситуативної тривожності, гніву і депресії, а також за ступенем психофізіологічного виснаження. Крім отримання узагальненої оцінки рівня стрес-резистентності в даній системі передбачена можливість визначення «областей дефіциту», що знижують стійкість конкретної людини до стресу з боку тих психологічних якостей і станів, які визначають підвищену схильність до суб`єктивної оцінки самих різних ситуацій як потенційно стресогенних. На підставі постановки такого якісно-специфікованого діагнозу даються рекомендації з організації процесу психокорекційної роботи. Прикладна верифікація системи ІОСР здійснювалася за методом контрастних груп. Обстежувалися військовослужбовці, які брали участь в бойових діях, рядові співробітники МВС, пацієнти клініки психосоматичних хвороб (Величковський, Марьін, 2007), а також представники «мирних» професій (всього понад 900 чол.). Зібраний матеріал не тільки дозволяє говорити про хороших прогностичних можливостях системи ІОСР, але також доводить перспективність запропонованого підходу до аналізу особистісно обумовлених форм адаптації людини до скрутним життєвих ситуацій.

Комплексна програма навчання навичкам психологічної саморегуляції станів (тренінги ПСР) інтегрує в рамках єдиної системи різні прийоми і техніки, що допомагають професіоналу опанувати способами управління власним станом. Її доцільно використовувати для зняття ефектів стресового напруги, професійного стомлення, що веде до підвищення працездатності людини в цілому (Кузнєцова, 2004- Леонова, Кузнєцова, 2007). Робота по підготовці цієї програми була розпочата нами ще в середині 1980-х рр. при створенні кабінетів психологічної релаксації для ряду галузей виробництва і відомчих установ (Леонова, 1988). У подальших дослідженнях була розроблена принципова схема побудови курсу навчання навичкам ПСР з метою формування внутрішніх засобів діяльності по довільній регуляції свого стану.

Відповідно до підготовленої схемою процес навчання навичкам ПСР включає послідовність стадій, що забезпечують поетапне освоєння технік нервово-м`язової релаксації, ідеомоторного тренування, сенсорної репродукції образів і власне прийомів аутотренінгу. На практиці дана схема реалізується у вигляді цілісних курсів занять, які мають різну тривалість залежно від цільового призначення тренінгів ПСР (загальні релаксаційні курси для професіоналів різного профілю, спеціалізовані тренінги для зняття гострих стресових станів, екстреної мобілізації ресурсів та ін. - див .: Леонова , Кузнєцова, 2007). Незалежно від типу проведеного тренінгу кожне заняття, поряд з використанням власне психотехнических методів, включає діагностичні заміри для оцінки ефективності дій, що надаються протягом усього курсу навчання. Крім того, обов`язковими компонентами занять є комплекси допоміжних процедур, що полегшують освоєння прийомів ПСР, а саме музичні композиції, засоби мультимедіа, комплекси дихальної і відновної гімнастики, елементи методу біологічного зворотного зв`язку. Їх об`єднання в рамках одного сеансу саморегуляції дозволяє домогтися вираженого оптимизационного ефекту з самого початку курсу навчання ПСР, що особливо важливо, якщо такі тренінги проводяться з професіоналами протягом звичайного робочого дня (Леонова, Кузнєцова, 2007- Error prevention .., 2001).

Крім розробки психологічних технологій, вже зараз використовуються на практиці, в лабораторії ведуться інтенсивні дослідження з підготовки нових психологічних засобів підтримки діяльності персоналу сучасних організацій. До них відносяться роботи в галузі когнітивної психології і так званої юзабіліті-інженерії, спрямовані на проектування «доброзичливих інтерфейсів» на комп`ютеризованих робочих місцях різного призначення (Блинникова і ін., 2006- Error prevention .., 2001) - методичні розробки з оцінки та моніторингу організаційної культури (Введення .., 2007) - підготовка психологічного супроводу при створенні служб відпочинку в організаціях (Кокс, 1981- Леонова, Кузнєцова, 2007). Ці та інші лінії досліджень формують перспективи розвитку нашого наукового колективу в найближчому майбутньому.

На закінчення слід сказати, що дуже велика панорама робіт, що проводяться в лабораторії психології праці, відображає ті реальні процеси, які змінюють звичне уявлення про прикладної психології як сфері утилітарного застосування знань, накопичених в «справжньої» науці. Професійна життя сучасної людини - динамічна, насичена, постійно оновлюється - ставить перед нами нові і цікаві завдання, які сьогодні визначають перспективи розвитку психології в цілому. Це робить необхідним вихід за межі традиційно використовуваних теоретичних концепцій і методів проведення психологічної роботи з метою створення на їх основі більш ємних і «екологічно валідних» парадигм, що розробляються на стику проблематики психології праці, організаційної психології, психології здоров`я і когнітивної ергономіки.