Діагностика "неявних знань" і практичного інтелекту

25 років тому автор "тріархіческой теорії інтелекту" Р. Дж. Стернберг розгорнув емпіричну перевірку концепції практичного інтелекту. На його думку, людина досягає успіху через баланс між адаптацією до навколишнього середовища, її формуванням і її вибором, спираючись на сильні сторони і компенсуючи слабкості у властивій йому тріаді взаємно незалежних інтелектуальних здібностей - аналітичних, творчих і практичних. Однак ця перевірка натрапила на ряд проблем (їх огляд дано у статті "Практичний інтелект: 20 років потому" - https://zhurnal.lib.ru/b/batustin_a_n/pi.shtml). З одного боку, знайдені високі кореляції між трьома субтестів тріархіческого тесту Стернберга, що суперечить його заявою про те, нібито кожен з них вимірює унікальні і незалежні один від одного здатності. З іншого боку, виявилося не дуже коректним використовувати в кореляційному і факторном аналізах разом з тестами, завдання яких мають єдине вірне рішення, оцінки з тестів "неявних знань". Адже вони відображають ступінь відмінності випробуваного від усередненого експертного профілю, службовця ключем, т. Е., Самий "практично розумний" (краще інших здатний набувати і використовувати "неявні знання") експерт з групи, за якою розраховується експертний профіль, отримує настільки ж низьку оцінку за таким тесту, як і самий "практично дурний" експерт цієї ж групи. А найвища оцінка - у найбільш "середнього" експерта, із середнім, а зовсім не з найвищим рівнем "практичного" інтелекту. Очевидність цієї некоректності зросла, коли з`ясувалося, що кореляції між усередненими профілями груп експертів і неекспертов в цих тестах дуже високі (від .91 до .95), т. Е., Ключі, засновані на будь-який референтній групі, взаємно замінні. Для подолання цих проблем пропонуються два типи методик, концептуально відповідні постульованої Стернбергом здатності набувати і накопичувати "неявні знання".

Перший тип методик, позначений далі як "тест соціальної інтуїції" (ТСИ), вимірює рівень накопичених "неявних знань", які не обмежені вузькою предметної або професійною сферою, а так само важливі і однаково доступний (згідно здатності придбати і зберегти їх) для всіх членів певного соціуму. ТСИ спрямований, по-видимому, на "кристалізовану" частина практичного інтелекту і складається з трьох субтестів, що стосуються різних аспектів "неявних знань" про людей. ТСІ1 - загальна соціальна поінформованість (про співвідношення числа людей, які, за їхніми словами, схильні до однієї з альтернатив в поведінці або думках). Приклад завдань ТСІ1: "Як Ви вважаєте, скільки відсотків чоловіків реально кажуть, що їм подобаються товариські, компанійські люди?" ТСІ2 - оцінка ступеня зв`язку між висловлюваннями про мотиваційних і ціннісних аспектах поведінки. ТСІ3 - оцінка ступеня зв`язку між висловлюваннями про прояви рис характеру. Завдання ТСІ2 і ТСІ3 мають подібну структуру і являють собою зведені в таблиці "2х2" числа, що відображають частоти одночасних відповідей на два питання. Наводяться лише три з чотирьох чисел, а випробуваний вирішує виходячи зі свого знання людей, яким реально має бути четверте число. Приклад: "100 жінок говорять, що вони товариські і сміливі, 50 - що вони замкнуті і сміливі, 10 - що вони замкнуті і робкіе- скільки жінок говорять, що вони товариські і боязкі?" При цьому пред`явлені числа є умовними і підготовлені так, що виключають можливість використання їх для будь-яких розрахунків (випробуваним це пояснюється особливо). Ключем ТСИ служать реальні дані, що характеризують добре знайомий випробуваним соціум, а заходами успішності - нормована окремо по кожному субтесту і по тесту в цілому сума нормованих ступенів вдалості кожного з відповідей. ТСІ1 складається з 12 питань окремо про чоловіків і жінок (24 відповіді), ТСІ2 і ТСІ3 - з 6 завдань окремо про чоловіків і жінок (12 відповідей) кожен.

Другий тип методик, позначений далі як "тест правдоподібності інтерполяцій" (ТДВ), вимірює здатність оперативно отримувати "неявне знання" (орієнтуватися в об`ємної різнорідної інформації і бачити тенденції до зв`язку між параметрами складних об`єктів) і застосовувати тільки що придбане "неявне знання" ( створювати найбільш адекватне побаченим тенденціям рішення). ТДВ спрямований, по-видимому, на "флюидной" частина практичного інтелекту і складається з 16 завдань, виконання яких спирається на три однотипних набору даних - таблиці різного об`єму, що задає відмінність в складності. По першому набору даних випробовувані роблять 3, по другому - 5, по третьому - 8 інтерполяцій. Рядки таблиць відповідають різним екземплярів об`єктів одного типу, а стовпці - різними параметрами цих об`єктів. В осередках дані числа, які відповідають величині даного параметра у конкретного об`єкта. Великий обсяг різноспрямованих вихідних даних і заборона на використання будь-яких підручних засобів має на меті позбавити випробовуваних можливості робити складні статистичні розрахунки. Ключем ТДВ служать регресивні передбачення, відповідні присутнім в числової інформації тенденціям, а мірою успішності - нормована сума нормованих ступенів вдалості кожного з відповідей. Проведено пілотажно дослідження ТСИ і ТДВ на вибірці студентів факультету психології СПбГУ спільно з тестом флюидного інтелекту - "Gf" (CFIT-2 Р.Б.Кеттелла) - тестом кристалізованого інтелекту - "Gc" (по 6 завдань ненульовий складності для цільової вибірки, відібраних з семантичних субтестів IST-73 Р. Амтхауера "визначення спільних рис", "аналогії" і "узагальнення" за критерієм мінімуму дефектів в російській перекладі) - тестами ментальної ротації "MR" і числовий індукції "N" (субтести "кубики" і " числові ряди "IST-73 Р. Амтхауера).

Мірою успішності виконання кожного із завдань цих тестів служив бал, рівний відсотку випробовуваних, невірно вирішили дане завдання. Показником академічної успішності був підсумок екзаменаційної сесії - "Прим" (сума по 4 дисциплін). У обробку включені результати 28 студентів і 91 студентки, відібрані за критерієм відсутності видимих ознак несумлінного виконання. У зв`язку з деякою фрагментарностью даних, обробка заснована на попарной кореляції змінних. Внутрішня узгодженість тестів на отриманих даних (альфи Кронбаха): Gf = .50, Gc = .61, MR = .69, N = .78, Прим = .62, ТСИ = .67, ТДВ = .47. Значущими на рівні plt; .05 виявилися кореляції: Gf-Gc (r = .48, n = 69), Gf-MR (r = .53, n = 65), Gf-N (r = .45, n = 54 ), Gf-Прим (r = .41, n = 54), Gf-ТДВ (r = .53, n = 27), Gc-MR (r = .24, n = 66), Gc-Прим (r = .31, n = 62), MR-N (r = .47, n = 46), ТДВ-Прим (r = .52, n = 26). Найвищий рівень значимості серед кореляцій ТСИ виявився у ТСИ-MR (r = -. 25, n = 43, plt; .11), а позитивної серед них виявилася лише зв`язок ТСИ-Gc (r = .10, n = 50, plt; .49). Аналіз зовнішніх зв`язків окремо взятих субтестів ТСИ виявив наступне. Внутрішня узгодженість (альфи Кронбаха): ТСІ1 = .46, ТСІ2 = .67, ТСІ3 = .48. Єдина істотна на рівні plt; .05 кореляція з іншими тестами: ТСІ1-N (r = -. 28, n = 56). Додатково знайдені значущі на рівні plt; .05 зв`язку субтестів ТСИ за показником величини розкиду у випробуваного ступеня успішності вирішення різних завдань (дисперсії, D_ТСІ): D_ТСІ1-N (r = .36, n = 56), D_ТСІ2-MR (r =. 29, n = 51), D_ТСІ3-MR (r = .34, n = 48), D_ТСІ3-Gf (r = .31, n = 47). З заходами успішності в своїх субтестах всі ці дисперсії мають високу негативну зв`язок (ТСІ1: r = -. 56, n = 86- ТСІ2: r = -. 87, n = 65- ТСІ3: r = -. 70, n = 62) , що дозволяє вважати їх, до певної міри, протилежністю успішності. Дисперсія вдалості рішень по ТСИ в цілому має лише одну значущу зв`язок: D_ТСІ-MR (r = .41, n = 43).

Таким чином, не було знайдено позитивних зв`язків "неявних знань", виміряних за допомогою ТСВ з аналітичними здібностями. Можливо, ТСИ дозволяє оцінити такі соціально значущі знання, рівень яких не можна передбачити по регресу, заснованим на гіпотезі про наявність у них загальних "коренів" з успішністю в класичних тестах здібностей.

Питання про те, де і коли ці "неявні знання" приносять користь, можна вирішувати в прикладних дослідженнях (за рамками цієї роботи). Наприклад, в використаної вибірці є ознаки наявності зв`язків "неявних знань" про риси характеру чоловіків (по ТСІ3) з успішністю по загальній (r = .25, n = 47, plt; .08) і експериментальної (r = .27, n = 47, plt; .07) психології, причому виключно за рахунок області "задовільних" оцінок. Результати ТДВ виявилися сильно пов`язаними як з Gf, так і з успішністю, що не дозволяє вважати їх проявом якоїсь окремої (незалежної від аналітичних) здатності до формування саме "неявних" знань. У той же час знайдена значуща зв`язок успішності по першій половині завдань ТДВ з ТСІ3 (r = .41, n = 32, plt; .02) і D_ТСІ3 (r = .- 36, n = 32, plt; .04). А значить, є шанс, що за успішністю накопичення "неявних знань" варто все-таки якась особлива, хоч і цілком "аналітична" здатність до такого розуміння відносин, яке і перетворюється в це "неявне знання". Тому представляється розумним продовжити дослідження в цій області з використанням методик запропонованого типу.

Батустін А. Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!