Підготовка студентів-психологів до роботи з дітьми з неповних сімей

У даній роботі представлений успішно зарекомендував себе варіант практико-орієнтованого навчання майбутніх психологів в рамках вузівської підготовки. Ключові поняття: втрата, розлучення, діти, емпатія, група підтримки. Найбільш психогенним і травмуючим подією в житті дитини є руйнування сім`ї в результаті розлучення або смерті батьків. У РБ протягом ряду років спостерігається одне з найбільш великих кількостей розлучень в світі: розпадається близько половини зареєстрованих шлюбів. За даними ряду вітчизняних і зарубіжних авторів більшість дітей з неповних сімей потребують психологічної допомоги (Санцевич Д.В., Юркевич Н.А., 2010). Це актуалізує необхідність підготовки майбутніх психологів до роботи з дітьми, які переживають втрату в зв`язку з розпадом сім`ї.

Протягом 10 років в лабораторії клінічної психології та психологічного консультування факультету психології БДПУ (Мінськ) здійснювалося навчання студентів-психологів в рамках спецкурсу "Психологічна допомога дітям з неповних сімей". В ході його підготовки була переведена і адаптована програма психологічної підтримки "Веселка" (емотивно-раціональний підхід), успішно зарекомендувала себе в ряді країн Європи, в Канаді і США, розроблені навчально-методичні матеріали, відібрані ефективні технології, методики роботи. Апробування програми здійснювалося в лабораторії клінічної психології та психологічного консультування ФП БДПУ, в середніх школах м Мінська.

Методологічну основу спецкурсу склали:

1. Концепція формування системного мислення в навчанні, в основі якої лежить принцип єдності знання і діяльності, принцип розвиваючого навчання, принцип системної орієнтації навчально-пізнавальної діяльності. Оволодіння матеріалом даного курсу вимагає від студентів інтегрування знань і умінь з різних областей теорії і практики, пошукової активності, вміння аналізувати ефективність своєї роботи і ін.

2. Концепція контекстного навчання, в рамках якої за допомогою трьох навчальних моделей: семіотичної, імітаційної і соціальної, моделюється зміст роботи психолога з дітьми з неповних сімей. Студенти засвоюють програмний матеріал в контексті вирішення ними психологічних завдань, труднощів, що виникають в роботі з даною категорією клієнтів. Левова частка практичної роботи в студентській групі віддана моделювання групового процесу, який студенти самостійно організовують і проводять для дітей в рамках спецкурсу.

3. Концепція особистісно-орієнтованого навчання. Програма роботи зі студентами містить в собі поряд з груповим, індивідуальний компонент. Кожен студент в рамках спецкурсу організовує і виконує власну науково-практичну роботу з групою дітей з неповних сімей. Для забезпечення зворотного зв`язку, групові заняття з дітьми проводяться двома студентами, один з яких керує групою, інший - забезпечує включене спостереження. Проміжні результати обговорюються на заняттях студентської групи, які проводяться протягом 1-2 днів після чергового заняття з дітьми. Після закінчення спецкурсу кожен студент захищає свою науково-практичну роботу, надає письмову аналіз групової динаміки, ефективності надання психологічної допомоги дітям. В рамках спецкурсу студент має можливість отримати супервизию, індивідуальну консультацію як за змістом навчання, так і з питань особистісного розвитку.

Програма спецкурсу включає в себе:

1) Вивчення психологічних особливостей дітей з неповних сімей, вікових особливостей переживання дітьми розлучення, смерть близької.

2) Засвоєння теоретичних знань в області психології травматичного стресу, переживання втрати, розробку рекомендації для батьків і вчителів.

3) Вивчення програми "Райдуга" (дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, старший шкільний вік).

4) Оволодіння вміннями і навичками роботи керівника групи підтримки.

5) Організацію та проведення занять групи підтримки для дітей з неповних сімей за програмою "Веселка".

6) Дослідження ефективності програми "Райдуга" і своєї професійної діяльності.

Засвоєння теоретичного матеріалу курсу супроводжується аналізом ситуацій з реальної практики роботи, вирішенням проблемних завдань, обговоренням наукової та художньої літератури, навчального фільму за програмою "Веселка", створеного авторами на базі лабораторії клінічної психології та психологічного консультування.

Практична робота в студентській групі починається з обговорення правил. Як і багато інших аспектів, вироблення групових норм є моделлю, спираючись на яку навчаються мають можливість успішно вирішити це завдання в дитячій групі підтримки. Обов`язкова складова - пояснення значення кожного правила з метою мотивації учасників регулювати свою поведінку згідно з прийнятими нормами.

Подальша робота групи фокусується на зверненні до особистого досвіду студентів, пов`язаному з переживанням втрат. Опора на суб`єктивний досвід дозволяє краще зрозуміти свої власні почуття, цінності, мотиви поведінки, що в свою чергу служить базою для синтезу теоретичних знань і практичного досвіду, для розвитку емпатії і, як наслідок, для успішного проведення власної групи підтримки для дітей з неповних сімей.

Оздоровчий ефект такої форми надання психологічної допомоги, як група підтримки, багато в чому обумовлений розвитком співпереживання в результаті можливості учасників висловлювати свої почуття. Намагаючись зрозуміти іншого, людина краще усвідомлює свій емоційний стан. Атмосфера прийняття, співпереживання, довіри і близькості неможливі без емпатії. Ми дотримуємося точки зору К. Роджерса про те, що емпатія є процес постійної чутливості до мінливих переживань іншої людини, "тимчасове життя іншим життям, делікатне перебування в ній без оцінювання і засудження". Без неї немає взаємної підтримки, немає саморозкриття учасників в групі, немає можливості ідентифікувати себе з іншим, набути досвіду власної унікальності, а також близькості з внутрішнім світом іншої людини.

Завершальна частина навчання в рамках спецкурсу присвячена організації та проведенню кожним студентом групи підтримки для дітей з неповних сімей, дослідження ефективності програми, аналізу власного професіоналізму. Велика увага приділяється отреагированию емоцій студентів після проведення ними заняття з дітьми, рефлексії власних почуттів по відношенню до дітей і їх труднощів. Така робота передбачає високу ступінь відкритості і здійснюється в малих групах (до 10 осіб). Можливість ідентифікувати себе з дітьми, які пережили травматичний досвід втрати, допомагає студенту зрозуміти проблему "зсередини".

Даний варіант підвищення професійної компетенції майбутнього фахівця, безумовно, висуває підвищені вимоги до емоційної безпеки того, хто навчається, а також до рівня психотерапевтичної підготовки керівника курсу. Пройти навчання в науково-практичній групі "Психологічна допомога дітям з неповних сімей" в БДПУ могли студенти ФП 4-5 курсу, загальний бал успішності яких був не нижче 8. Керівник спецкурсу повинен мати сертифікат про навчання за програмою "Веселка", теоретичні знання і практичний досвід в області консультування і психотерапії, досвід організації та проведення групової психологічної допомоги дітям і підліткам.

В цілому, занурення в реальну професійну діяльність сприяє розвитку пошукової активності і самостійності мислення студентів, дозволяє випробувати себе як організаторів, керівників і дослідників групової психологічної допомоги, приносить задоволення від відчуття особистісного зростання і професійної компетентності. Успішність навчання в рамках спецкурсу визначалася за такими показниками: вміння самостійно орієнтуватися в наукових і практичних проблемах, вивчених в рамках спецкурса- використовувати отримані знання для аналізу практичних завдань та ефективності власної роботи-рівень проведеного студентом дослідження.

Е.Н. Єрмакова, Д.В. Санцевич, Н.А. Юркевич

Білорусь, Мінськ, Жіночий інститут Енвіла, БГУ, БДПУ

Міжнародна наукова конференція "Психологія і життя: Психологічні проблеми

сучасної сім`ї "- Мінськ, 2011 року, з. 592-595.

1. Санцевич Д.В., Юркевич Н.А. Досвід роботи групи підтримки для дітей з неповних сімей // Психіатрія, психотерапія і клінічна психологія під ред. Р.А. Евсегнеева - Мінськ, 2010. - № 1, с. 91 - 102. https://santsevich.blogspot.com/2010/11/blog-post.html

2. Іган Дж. Базисна емпатія як комунікативний навик // Журнал практичної психології і психоаналізу № 1, лютий 2000.

- 1;