Роль керівника в становленні колективу

Ефективність роботи колективу, його здатність вирішувати поставлені завдання багато в чому залежить від морально-психологічного клімату, а також від

пануючого в групі "настрою" співробітників, який, за інших рівних умов, обумовлений, по-перше, якісним складом персоналу і,

по-друге, особливостями неформальних відносин між керівником і підлеглим.

Зупинимося на цих проблемах більш докладно. Наукові дослідження та узагальнення досвіду практичної роботи свідчать про те, що найбільш

продуктивними є робочі групи, які складаються з осіб різного віку, статі та темпераменту. Молоді працівники краще сприймають нове, більш

енергійні, але часом самовпевнені, не схильні до компромісів. Літні, навпаки, досить консервативні, але володіють життєвим досвідом, що не

схильні до авантюр, здатні приймати більш зважені рішення, як правило, уникають конфліктних ситуацій.

Далі, чисто жіночі і суто чоловічі колективи мають специфічні недоліками: в жіночих колективах частіше трапляються дріб`язкові чвари,

більше втрат робочого часу в зв`язку з систематичним обговоренням життєвих проблем і т.д., в той час як в деяких чоловічих колективах в

робочий час процвітають лихослів`я і "погані звички". Іншими словами, спільна робота осіб різної статі як би підтягує працівників,

підвищує самодисципліну, вимогливість до себе. Не менш важливо мати в групі індивідів з різним темпераментом, оскільки кожен з них, як ми

вже з`ясували, має свої переваги і недоліки.

Неформальні відносини між керівником і підлеглими заслуговують самого серйозної уваги. Поряд з умінням вибрати оптимальний в

даній ситуації стиль керівництва, менеджер повинен передусім знати типові помилки, властиві людям його статусу, і правильно будувати

міжособистісні відносини з персоналом.

До типових помилок відносяться випадки, коли:

- керівник не дає конкретних завдань, але постійно докучає підлеглих великою кількістю питань загального характеру;

- "Зациклений" на одній темі в спілкуванні з персоналом, наприклад, трудову дисципліну;

- щодня формулює нові ідеї для виконання завдання;

- постійно проповідує свої задуми;

- не довіряє своїм співробітникам, зловживає дріб`язковим контролем;

- захоплюється паперотворчістю;

- малодоступний територіально і в часі;

- не має готових рішень виробничих задач, що пропонуються персоналу.

Успіх неформальних відносин з підлеглими, без чого неможливе формування почуття поваги до свого керівника, залежить від дотримання

цілого ряду принципів і правил ділового спілкування.

Основне значення має повага чужого гідності. Морально-психологічною основою цього принципу є аксіома соціальної

психології, згідно з якою жодна людина не відчуває себе досить комфортно без позитивної самооцінки. Отже, керівник зобов`язаний

бачити в кожному підлеглому не посада, а особистість, виявляти доброзичливість і терпимість, з повагою ставитися до його особистого життя, але при

цьому уникати порад в цій області. Бажано завжди пам`ятати, що "сильний ніколи не принижує" і, отже, неприпустимо підвищувати голос на

свого співробітника, навішувати ярлики типу "ледар", "нероба", "тупиця" і т.д.

Якщо підлеглий помилився або допустив проступок, він, як правило, розуміє свою провину і адекватно сприймає покарання, але якщо начальник при цьому

зачепить його самолюбство, він не пробачить цього. Отже, при розборі ситуації необхідно розділяти людину і вчинок: критикувати конкретні

дії, а не особистість що провинилася.

Важливо пам`ятати, що поважають тільки тих керівників, які хвалять при всіх, а вимовляють віч-на-око-ніколи не скаржаться на своїх співробітників

і, якщо треба, беруть їх провину на себе-своєчасно і відкрито визнають свої помилки.

Незважаючи на особисті симпатії і антипатії, керівник зобов`язаний пред`являти до всім підлеглим однакові вимоги, до всіх відноситися рівно,

нікого не виделять- при сторонніх звертатися до своїх співробітників на ім`я та по батькові, незалежно від їх віку.

Неприпустимо читати нотації і повчати персонал, якщо сам керівник не дотримує дану вимогу: виховне значення має тільки особистий

приклад керівника.

Типова помилка молодих керівників - прагнення стати "своїм" серед підлеглих. Краще все ж зберігати дистанцію, розділяти особисте і службове,

не допускати панібратства. В іншому випадку наказ як форма розпорядження буде неефективний.

Керівник не має морального права приховувати від своїх співробітників важливу для них інформацію. Разом з тим він зобов`язаний припиняти плітки й доноси.

Будь-начальник стикається зі скаргами з боку своїх співробітників з приводу умов роботи, відносин усередині колективу або з іншими

підрозділами. Навіть якщо керівник не в змозі сам вирішити проблему, він зобов`язаний уважно вислухати підлеглого.

Неприпустимо ігнорувати звернення підлеглих, оскільки, як вірно підмітила американський соціолог Діана Трейсі, скаржники - не зрадник.

Дуже може статися, що скаржник надає вам велику послугу, повідомляючи про ситуацію, від якої страждають інші, але мовчать. У цьому сенсі скарги

заслуговують вашої подяки, а не покарання.

Якщо скарга стосується іншого співробітника, слід обов`язково вислухати обидві сторони, так як нерідко бувають неправі і та, і інша сторона. якщо

скаржаться на вас - не перешкоджайте цьому, але попередьте про скаргу керівництво. У тому випадку, якщо керівник не в силах вирішити проблему, йому слід

довірити це начальству або третій, досить авторитетному особі.