Творча праця як особистісно-який утворює взаємодія дорослих і дітей. Частина 6

Реалізація цього закону опосередкована тією позицією, яку займають конкретні дорослі люди при взаємодії з дітьми. Ця позиція, як показали наші дослідження, може бути сліпою або усвідомленої в залежності від того, наскільки дорослі знають закони розвитку особистості дитини і закони суспільного розвитку, наскільки вони йдуть (свідомо чи стихійно) цим законам при організації взаємодії з дітьми, як вони розуміють зміст своєї взаємодії з дітьми на початкових етапах розвитку дитини. Якщо дорослі люди (батьки, педагоги, керівники гуртків, студій творчого розвитку дітей) представляють зміст своєї взаємодії з дітьми як творчість, що має значення для потреб людей, а метою виховання вважають розвиток індивідуальних творчих здібностей дитини (як це робить, наприклад, Володимир Співаков зі своєю командою), то при всьому різноманітті форм взаємодії в різні періоди онтогенезу це зміст залишається незмінним і особистість дитини отримує повноцінний розвиток.
У змісті взаємодії дитини з дорослими можна виділити поряд з психологічним матеріально-технічне та організаційне наповнення. Як сказано вище, під змістом взаємодії розуміється творчість, що має значення для людей. Воно може поставати перед спостерігачем як з зовнішньої, так і з внутрішньої сторони. Із зовнішнього боку мається на увазі матеріально-технічна складова творчого процесу: наявність матеріалів, інструментів, обладнання, приміщення для здійснення творчості відповідно до що розвиваються потребами і здібностями. Організаційна складова має на увазі наявність в режимі дня часу для занять творчістю, організацію відповідної творчого середовища спілкування (групи дітей, що займаються цим же видом творчої діяльності), керівництво заняттями з боку компетентного фахівця, можливості для «означивания» результатів творчої діяльності (виставки, концерти, олімпіади , творчі звіти). Психологічна складова змісту взаємодії дитини з дорослими на увазі відповідність «внутрішніх позицій» суб`єктів взаємодії: облік дорослими індивідуальних особливостей дитини, уявлення про ступінь розвитку компонентів самосвідомості суб`єкта творчої праці (мотиваційного, комунікативного, інтуїтивного, дискурсивного, вольового, гностичного, моторного, соціально-рефлексивного і афективних) і відповідну розвиваючу або корекційну роботу. При цьому предмет діяльності дитини (то, на що вона спрямована в реальності) повинен збігатися з мотивом дитини, задум повинен відповідати вимогу корисності і оригінальності, діяльність повинна завершуватися отриманням результату. Повинно бути організоване навчання дитини необхідних знань, умінь, а також знайомство з історією розвитку культурної області, в якій дитина реалізує свої творчі здібності. Залежно від рівня розвитку особистості всіх суб`єктів взаємодії буде визначатися і те, що можна назвати характером, ступенем і фазою або типом взаємодії.

Характер взаємодії - це своєрідне для кожної такої ситуації співвідношення комунікативної (обмін інформацією), інтерактивної (обмін діями), перцептивної (обмін враженнями) сторін спілкування, обумовлене індивідуальними особливостями суб`єктів і в ще більшому ступені - рівнем розвитку особистості дитини, що виявляється в конкретному культурному області . На початковій стадії оволодіння тією чи іншою культурною областю провідною стороною є комунікативна, так як дитина стерильний в інформаційному відношенні і не може рухатися в цій галузі самостійно. У міру оволодіння мінімумом інформації пробуджується прагнення до активності, яка не повинна протікати ізольовано і потребує реальної підтримки через интеракцию. Оволодіння практичною стороною діяльності в такій мірі, яка дозволяє діяти самостійно, все ж обумовлено необхідністю контролю і оцінки дій суб`єкта. Домінуючою стає перцептивная сторона спілкування. Ступінь взаємодії - кількісний показник спілкування індивідів, що характеризується за такими параметрами: 1) тривалість безпосередніх контактів в одиницю часу-2) кількість дітей, одночасно взаємодіючих з одним дорослим. Фази взаємодії визначаються ступенем розвитку психологічної структури самосвідомості дитини як суб`єкта творчої праці в кожен період онтогенезу. При освоєнні нового змісту діяльності домінує фаза прямого навчання, коли відбувається освоєння невідомих способів дій, знань. Далі слідує фаза спільно-розділеної діяльності початківця і досвідченого суб`єкта. Освоївши нову діяльність і виконуючи її самостійно, суб`єкт все-таки потребує зовнішньої оцінки з боку інших людей і демонстрації своїх успіхів. І нарешті, відбувається повна емансипація: суб`єкт не тільки не потребує зовнішньої оцінки, а й готовий відстоювати свою правоту при неприйнятті його «внутрішньої позиції», реалізованої в творчих досягненнях.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!