Особливості конфликтологической компетентності в діяльності працівників державних служб

З кожним роком спостерігається зростання психологічної напруженості в суспільстві, конфлікти і суперечності пронизують буквально всі сфери суспільного життя: економічну, політичну, соціальну, духовну. Відповідно, будь-який керівник і представник професії типу "людина-людина" повинен бути підготовленим до роботи в умовах конфліктних ситуацій, тобто володіти конфликтологической компетентністю. Компетентність в дозволі та попередженні конфліктів є однією з найважливіших складових професійної компетентності керівника, яка забезпечує ефективність діяльності всієї організації. Особливо актуальна ця проблема в органах державної влади, де здійснюється постійна робота з людьми, а конфлікти створюють додаткові труднощі в рішенні проблем управління.

У науковому плані проблема конфліктологічної компетентності держслужбовців недостатньо розроблена. Відсутність чіткості у визначенні поняття веде до поганої операционализации даного явища і нестачі серйозного методичного інструментарію для вимірювання рівня конфліктологічної компетентності.

Під конфликтологической компетентністю, ми розуміємо особливий тип організації предметно-специфічних знань, що дозволяє приймати і реалізовувати ефективні рішення у відповідній області діяльності в ситуаціях конфлікту. В дане поняття ми включаємо: знання "слабких" місць в діяльності організації, які викликають конфліктні ситуації-знання про можливі фонових причини конфліктів, що виникають з особливостей діяльності, характеристик персоналу, клієнтів-знання про індивідуально-типологічних і індивідуальних особливостях учасників конфліктов- знання про закономірності функціонування конфліктів і стратегій поведінки в конфліктних сітуаціях- усвідомлення власної поведінки і своїх особливостей в конфліктах- вміння реалізувати оптимальні з ратегіі поведінки в ситуаціях конфлікту.

Високий рівень розвитку конфліктологічної компетентності свідчить про професіоналізм в управлінні конфліктами.

Нами було проведено дослідження в одній з державної служб обласного міста, яке було спрямоване на виявлення особливостей взаємозв`язку між рівнем конфликтологической компетентності, і частотою, змістом конфліктів. Ми припускали, що: рівень конфліктологічної компетентності впливає на частоту і характер протікання конфліктів.

У дослідженні брали участь 32 людини: керівники та фахівці органу держуправління. Така вибірка визначалася чисельністю працівників даної організації.

В якості основних методик в даній роботі були використані: анкета, що включає кілька блоків питань: питання, спрямовані на виявлення частоти та причин конфліктів в діяльності госслужащіх- питання, що стосуються загальної задоволеності роботою, взаємовідносинами з колегами, своїм соціальним становищем і загальним соціальним самочувствіем- авторська експрес-методика, спрямована на виявлення рівня конфліктологічної компетентності (на самооцінку знань, умінь і культуру саморегуляції, тобто враховує основні компонен и конфликтологической компетентності: когнітивний, поведінковий, емоційний). Крім того, використовувався опитувальник К. Томаса на виявлення типових форм поведінки індивіда в конфліктній ситуації і особистісної схильності до конфліктного поводження, а так само метод контент - аналізу для вивчення документів, що відображають причини звернення населення зі скаргами. В результаті дослідження було встановлено, що часті конфлікти пов`язані з погіршенням взаємин з керівництвом і колегами. Внаслідок цього знижується задоволеність роботою.

Частково підтвердилася гіпотеза про те, що частота конфліктів пов`язана з рівнем розвитку конфліктологічної компетентності (існує негативний кореляційний зв`язок на рівні тенденцій). У групі з низьким рівнем конфликтологической компетентності частота конфліктів дуже висока (у 100% респондентів), в той час як в групі з високим рівнем цей показник спостерігається у 66,7%.

І керівники, і виконавці в більшості випадків вказують на потребу знань в даній області. На причину виникнення конфліктів через некомпетентність керівника вказують 31,8% респондентів, цьому значенню присвоєно перший ранг.

Найбільш вираженими стратегіями поведінки в конфліктній ситуації є: пристосування при високому рівні конфликтологической компетентності і суперництво - при низькому.

Ми вважаємо, що багато хто з причин конфліктів можуть бути зняті за допомогою навчання держслужбовців конструктивній поведінці в конфліктних ситуаціях і підвищення загальної конфліктологічної культури керівників і фахівців.

Іванова Ольга Петрівна

Єріна Світлана Іванівна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!