Специфіка конфліктної поведінки в молодшому шкільному віці

Сьогодні конфлікти - повсякденна реальність. Якщо наше розуміння нинішнього стану психології наближається до правильного, то проблема людини - це, в кінцевому рахунку, дослідження конфліктів і парадоксів. Дана проблема порівняно давно вивчається за кордоном (Р. Дарендорф, Г. Зіммель, Л. Козер, Б.Е.Робінсон, П.Скін, К.Флейк-Хобсон). У вітчизняній науці це питання стало розроблятися в останні десятиліття (Н. В. Грішиній, А.С.Кармін, В.А.Лефевр, А.А.Рояк, Б.І.Хасан і ін.). Аналіз наукової літератури дає підставу сказати, що поняття "конфлікт" розглядається многоаспектно і багатопланово. Н. В. Грішиній вважає конфлікт реакцією людини на перешкоду по досягненню цілей спільної діяльності-на поведінку інших людей, що не відповідає ожіданіям- реакцію на грунті несумісності характерологічних рис, відмінності культурних основ поведінки і потреб.

Істотними характеристиками конфлікту є його структура і динаміка. Структурні характеристики являють собою складові елементи конфлікту. Н.І.Шевандрін виділяє ряд основних елементів конфлікту: сторона (учасники, суб`єкти) конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, потенційний вплив учасників конфлікту, результат конфліктної ситуації. Структурні характеристики конфлікту, будучи його необхідним компонентом, в той же час не дають можливості проводити розвиток конфлікту. Тому більш істотним представляється розгляд дій учасників і результату конфлікту в контексті динамічних характеристик. Динаміка конфлікту як складного соціального явища знаходить своє відображення в двох поняттях: етапи конфлікту і фази конфлікту. Етапи конфлікту відображають суттєві моменти, що характеризують розвиток конфлікту від його виникнення і до розвитку. Л. А. Петровська виділяє наступні етапи: виникнення об`єктивної конфліктної ситуації-усвідомлення об`єктивної конфліктної ситуації-перехід до конфліктної поведенію- вирішення конфлікту.

У науці розглядають стратегії поведінки в конфліктній ситуації. На наш погляд, цікава точка зору Д.Г.Скотта, який виділяє п`ять стратегій поведінки: стиль конкуренції, стиль ухилення, стиль пристосування, стиль співробітництва, стиль компромісу.

На сьогоднішній день в Росії важко живеться всім верствам населення, а особливо дітям, тому що вони є найбільш незахищеними. Інтерес до дитячого неблагополуччя, що відхиляється форм поведінки в молодшому шкільному віці почав яскраво проявлятися вже в 1920-1930 роки. Серед перших робіт привертають увагу теоретичні та експериментальні дослідження Л. С. Виготського, В. Н. Мясищева та ін.

Багато вчених вивчали ускладнення у відхиленні молодших школярів у педагогічному процесі. Серед потенційних конфліктогенних педагогічних ситуацій М.М.Рибакова виділяє наступні: ситуації діяльності, ситуації поведінки, ситуації відносин. У початковій школі ситуація може прийняти характер конфлікту в залежності від реакції на вчителя через несформованість навичок спілкування-у дітей з неблагополучних сімей. У хлопців цього віку часто виникають конфлікти вчинків, в основі яких лежить потреба в грі, і конфлікти діяльності, пов`язані з невиконанням дисциплінарних та навчальних вимог. Характерні конфлікти, викликані авторитарними тенденціями в поведінці дітей.

З метою виявлення актуального рівня сформованості конфліктної поведінки молодших школярів нами було проведено констатуючий експеримент. Для проведення дослідження нами був підібраний діагностичний комплекс, що складається з наступних методик: тест Ф.Розенцвейга, методика Р.Жіля, соціометрія, анкетування батьків. Результати експерименту показали, що високий рівень конфліктності проявляється у 31% дітей, середній рівень у - 31% учнів, низький рівень у - 38% учнів.

Ми вважаємо, що існує безліч засобів корекції конфліктної поведінки молодших школярів. На наш погляд, найбільш ефективним виступають заняття молодших школярів в драматичному гуртку. Драматичний гурток як форма естетичного мистецтва є важливим засобом, що знімає у дітей напругу від навчання, праці, спорту і т.п. Захоплюючи школяра, зосереджуючи його увагу на нових яскравих враженнях, мистецтво залучає його в світ переживань і емоційних станів, що переносять психічну діяльність в нове русло, створюють розрядку. Таким чином, зміною кількості і якості духовних вражень мистецтво здійснює своєрідну психотерапію, виконує Психогигиеническое функцію, коригує конфліктну поведінку молодших школярів.

Землянська Н.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!