Типи інформаційної компетентності фахівця

Інформаційна компетентність фахівця виступає як міра ефективності взаємодії з інформаційним середовищем професійної діяльності, що передбачає рефлектіруемое прийняття адекватної інформації про професійно значущих явищах і ситуаціях, відсутність самообману в процесі її використання. Поряд з реалістичним ставленням до інформації, що характеризує потребу в об`єктивному знанні, можна виділити мотиви її спотворень (самоствердження перед адміністрацією або колегами, економія зусиль, уникнення відповідальності та ін.).

Виявом самоздійснення людини, зокрема, в професійній праці, є узгодженість модальностей "хочу" - "можу" - "вмію" - "повинен" - "домагаюся" - "роблю" (А. А. Деркач, В.В. Селезньова) . У разі неузгодженості цих модальностей професіонал рефлектує ситуацію неузгодженості і намічає адекватні шляхи її подолання, проявляючи реалістичний або креативний тип інформаційної компетентності. Однак в ситуації неузгодженості модальностей часто неспецифически використовується інтелектуальний ресурс для приведення їх у суб`єктивно прийнятне відповідність з допомогою певних стратегій перетворення професійно значимої інформації. Якщо кінцевий результат узгодження задовольняє суб`єкта, можна говорити про деформованих типах його інформаційної компетентності: мифологізованному і маніпулятивним. При цьому, однак, суб`єкт усвідомлює викривлення спочатку прийнятої інформації, що свідчать про неузгодженість зазначених модальностей.

Реалістичний тип інформаційної компетентності проявляється у працівників, орієнтованих на прийняття об`єктивної, перевіреної інформації, представленої в готовому вигляді і застосовується за стандартними схемами. В рамках даного типу виділяються буденно-реалістичний і науково-реалістичний підтипи, що відрізняються відповідно спрямованістю на застосування життєвих або науково обгрунтованих і відрефлектувати знань.

Креативний тип інформаційної компетентності відрізняє фахівців, систематизовано і творчо застосовують професійно значиму інформацію. Дослідницький підтип орієнтований на пошук нових способів ефективного вирішення професійних проблем, смислопорождающіх підтип поряд з цим має на увазі пошук екзистенціальних смислів професійної праці, утвердження духовно-моральних ідеалів.

Представникам міфологізованого типу властива недостатня критичність і рефлексивність. Інформаційна компетентність проявляється особливим чином: вона полягає в тому, що суб`єкт за допомогою неадекватної інформації, не цілком задовольняє його за критеріями розуміння і істинності, здатний переконати себе в тому, що він чогось хоче, має можливість і вміє домогтися бажаного, що він домагається саме того, до чого прагне, і результат його праці задовільний. Наївно-міфологічний підтип має на увазі довірливе прийняття спотвореної інформації, коли бажане видається за дійсне. Конструктивно-міфологічний містить реалістичний елемент, проте в цілому створюваний інформаційний конструкт неадекватний.

Маніпулятивний тип передбачає перетворення інформації про професійно значущих явищах в цілях реалізації корисливих мотивів. Маніпулятор використовує демагогію, софістику, ігнорує небажану інформацію, акцентує бажані моменти. Захисний підтип відрізняється використанням різноманітних копінг-стратегій з метою самозаспокоєння, досягнення почуття безпеки, зняття внутрішньої напруги. Прагматичний підтип реалізує психологічний сенс утилітарної вигоди: самоствердження, самовиправдання, переадресування відповідальності, звільнення від додаткового праці. Інформаційна компетентність маніпулятора проявляється своєрідно: як майстерність софіста і демагога, здатного вибудовувати інформаційну картину реальності так, щоб переконати себе та інших.

Згідно емпіричним даним, представники міфологізованого і маніпулятивного типів використовують відповідні стратегії спотворення інформації для виправдання професійних деструкцій. Так, при професійних деформаціях вчителя (Е. Зеер, Е.Е. Симанюк) міфотворчість застосовується для виправдання авторитарності, догматизму, консерватизму, надмірної дидактичності і повчальності. Маніпулятори успішно доводять демонстративність, рольової експансіонізм (перебільшення своєї значущості, жорстке рольова поведінка), соціальне лицемірство, педагогічну агресію, домінантність.

Єфремова О.І.