Полоролевая індентичності підлітків, які виховуються в держустановах

Підлітковий вік вважається критичним в становленні особистості. Соціальні вимоги і нові ролі, з якими стикається підліток, спонукають купувати власний досвід. Результатом цього стає досягнення "его-ідентичності". Полоролевая ідентичність розуміється як один з видів особистісної ідентичності. Від своєчасності і повноти формування психологічного образу мужності-жіночності, усвідомлення своєї статевої ролі залежать впевненість в собі, цілісність переживань, визначеність установок і в кінцевому підсумку ефективність спілкування з людьми, стосунків у сім`ї.

В основу дослідження лягли уявлення про те, що, як і в будь-якому складному психологічному освіті, в статеворольової ідентичності виділяються 3 компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий. У нашому дослідженні брали участь вихованці притулків та звичайні школярі, які проживають в Санкт-Петербурзі.

За результатами проведеного дослідження можна сказати, що на когнітивному рівні образи чоловіків і жінок у свідомості підлітків-вихованців притулків та підлітків, які виховуються в благополучних сім`ях, в основному подібні за складом. Ми пов`язуємо це з тим, що статево-рольові образи-еталони формуються раніше і залишаються стабільними в підлітковому віці.

Дослідження емоційного компонента статеворольової ідентичності показало сформованість і стійкість статеворольових стереотипів і на цьому її рівні, тобто образам чоловіків і жінок, які у свідомості підлітків, відповідають певні емоційні відносини, на формування яких виховання у притулку не робить значного впливу

Досліджуючи статеворольової ідентичність підлітків на поведінковому рівні, ми отримали наступні результати: тільки у дівчаток, які виховуються в притулках, виявлено яскраво виражений тип статеворольових переваг (більшу перевагу типово жіночої поведінки).

Важливим фактором формування адекватної ідентичності вважається емоційний зв`язок між дитиною і батьками, участь батьків і ставлення дитини до кожного з них. Так як підлітки, які виховуються в благополучних сім`ях, можуть звернутися за допомогою і підтримкою до батьків, мають більш широкі можливості неформального спілкування, процес формування статеворольової ідентичності у них протікає менш конфліктно.

В даний час практично відсутні комплексні психолого-педагогічні розробки, в яких розвиток статеворольової ідентичності розглядалося б як основну мету. Тому ми вважаємо за необхідне вести роботу в цьому напрямку.

Результати проведеного нами дослідження можуть сприяти оптимізації роботи практичних психологів з підлітками, що виховуються як в сім`ях, так і в державних установах. Ми припускаємо, що при розробці корекційних програм необхідно враховувати три складові статеворольової ідентичності як однієї з граней самоідентичності: когнітивну, емоційну, поведінкову. Як показало проведене нами дослідження, описуваний процес може відбуватися нерівномірно на згаданих рівнях. Однак правильно спланована психологічна допомога може значно компенсувати вплив і наслідки несприятливих факторів.

Ми вважаємо актуальними наступні рекомендації для психологів, які працюють з підлітками, які опинилися в ситуації відриву від сім`ї:

* З урахуванням когнітивної складової статеворольової ідентичності використовувати вправи на розвиток здібностей до критичного нестандартного мислення, які б допомагали більш глибокому усвідомленню себе, своєї статевої ролі, специфіки чоловічої та жіночої. На наш погляд, це може сприяти становленню більш позитивного образу себе і світу, допомогти в створенні сімейних відносин в майбутньому і в цілому більш гармонійного розвитку особистості;

* З урахуванням емоційного компонента пропонувати підліткам вправи для розвитку вміння впізнавати свої емоційні стани, пов`язані з особливостями своєї статі, а також емоції інших людей;

* На поведінковому рівні необхідно створювати умови, що дозволяють виявити свою індивідуальність у ситуаціях вибору і прийняття рішення в специфічних для даної статі питаннях, однак потрібно враховувати і вікові особливості підлітків, і становище в сім`ї, і взаємини з однолітками.

Козлова А.Л., Поляшова Н.В.