Формування гендерної культури юнаків та дівчат

Аналіз особливостей і динаміки гендерної соціалізації показує, що до теперішнього часу гендерні очікування молоді зазнали змін: зміщуються традиційні уявлення про роль чоловіка як "захисника" - мають місце тенденції інфантилізації і фемінізації молодої частини чоловічого населення і прийняття жінками маскулінних ролей у всіх сферах жізнедеятельності- спостерігається зростання утриманських проявів серед обох полов- посилюється прагматичність в очікуваннях від потенційних подружжя. У працях Д. Зіммермана, В. Т. Кабуш, В. Г. Петрової, К. Уеста і інших вказується на необхідність диференціації процесу виховання з урахуванням статевої приналежності вихованців.

Гендерне виховання - це цілеспрямований процес формування у вихованців наукового системи поглядів на єдність і взаємозумовленість біологічної, психосексуальной і соціокультурної природи людини, закономірності становлення маскулінності і фемінності через освоєння соціальних ролей, норм, цінностей, ідеалів, моралі сучасного суспільства. Ефективність діяльності з гендерної вихованню та становленню культури сімейних відносин визначається її системністю, оскільки формування відповідального батька, сім`янина передбачає обов`язкове оволодіння гендерної культурою, компонентами якої виступають когнітивний (гендерна самосвідомість), емоційний (гендерна ідентичність) і поведінковий (гендерна поведінка і гендерні ролі). Але, в той же час, в соціальній дійсності існують проблеми формування гендерної культури особистості в сучасних умовах: фемінізація системи середньої освіти, низький рівень гендерної культури педагогічних кадрів, побудова рольової моделі на основі заперечення і відкидання моделі протилежної статі і як наслідок - розвиток негативізму по відношенню до протилежної статі та ін.

У процесі виховної роботи повинні вирішуватися завдання придбання школярами знань з питань створення сім`ї, сімейного виховання, гендерних проблем сучасного суспільства, а також розвитку духовного світу учнів, стимулювання їх самоосвіти і самовиховання. Нами було проведено дослідження емоційного компонента гендерної культури - гендерної ідентичності - за допомогою опитувальника Сандри Бем і методики вивчення гендерної ідентичності (МИТІ) Л. Б. Шнейдер. Дослідження проводилося на базі УО "Гомельський державний обласний ліцей". У ньому взяло участь 23 учнів 15-16 років, з них 16 дівчат і 7 юнаків.

Аналіз результатів проведеного дослідження за методикою С. Бем дозволяє зробити висновок про переважну адекватної гендерної ідентичності дівчат або їх гендерно відповідній поведінці (82% дівчат співвідносять себе з показниками фемінінний і навіть яскраво вираженою фемінінний і лише 19% андрогінні). У той же час показники більшості юнаків не відповідають соціальним уявленням про статеворольових нормах: андрогинность і фемінінності спостерігається у 43% юнаків відповідно (в сумі - 86%), а маскулінність лише у 14% (що співвідноситься з одним випробуваним з семи опитаних).

Результати МИТІ показують, що як дівчата, так і хлопці переважно знаходяться в стані дифузійної гендерної ідентичності. Найбільш вираженим у юнаків є стан передчасної і дифузійної гендерної ідентичності (43%), а у дівчат найвищий середній показник також виявлено по дифузійної ідентичності (69% дівчат). Виходячи з проведеного аналізу результатів дослідження, ми бачимо, що у дівчат спостерігається більш адекватна гендерна ідентичність, ніж у юнаків, звідки можна припустити, що рівень гендерної культури школярів різної статі відрізняється, отже, і шляхи формування гендерної культури повинні бути гендерно адресними.

Таким чином, проблеми, виявлені в результаті дослідження гендерної ідентичності юнаків і дівчат, дозволяють зробити висновок про недостатню сформованості їх гендерної культури, про необхідність підбору гендерно адресних методів її формування та важливості об`єднання зусиль як працівників школи та інших соціальних інститутів, так і членів сім`ї для роботи над цими проблемами.

Струговець А. С.