Формування організаційних умінь у вихованців дитячого будинку

Слід коротко зупинитися на проблемі стимулювання, оскільки в цій статті ми весь матеріал будемо присвячувати пошуку найбільш привабливих засобів, змісту і методів, за допомогою яких ми вдосконалювали нашу діяльність по формуванню ціннісних орієнтацій у підлітків, тобто пошуку стимулів виховання.

По-різному проблема стимулювання вирішувалася у вітчизняній педагогіці в дореволюційний, радянський період, в сучасній педагогіці. Біля витоків проблеми знаходиться питання про сутність механізмів розвитку людини, про співвідношення природного і соціального як генеалогічних джерелах становлення особистості (П. П. Блонський, В.П.Вахтеров, Н.И.Пирогов, К. Д. Ушинський, С.Т. Шацький). Здебільшого вчені, визнаючи за внутрішнім потенціалом особистості вельми важливу, а часом і пріоритетну роль (П.Ф.Каптерев), що не ігнорували і стимули зовнішнього середовища, органічно випливають з процесу діяльнісного взаємодії особистості з навколишнім світом.

Дослідження вчених радянського періоду поглибили розвиток теорії стимулювання. Спонукає функція педагогічного процесу затверджується в якості пріоритетного. Тим самим визначається місце і співвідношення мотивів і стимулів як однієї з функцій навчання і виховання (Л. І. Божович, А.А.Вербіцкій, В.В.Кумарін, З.С.Мерлін, З.І.Равкін, В.А .Сластёнін, Н.А.Томін і ін.). Педагогіка і психологія радянського періоду представили нам глибокий і різноманітний аналіз поняття "стимул", пов`язуючи його з поняттями "властивості", "потреби", "мотиви" - в психології, з поняттями "засоби", "методи", "прийоми", " види діяльності "- в педагогіці.

Є й інша точка зору підходу до стимулу як об`єкту, здатному задовольняти різні потреби особистості, представлена іменами А.Н.Леонтьева, В.Н.Мясищева. До кінця 80-х років складається вітчизняна теорія стимулювання, архітектуру якої складають: а) вивчення специфічних закономірностей розуміння стимулів в різних історичних епохах- б) дослідження сутнісних особливостей самих збудників стімулов- в) дослідження стимулів адаптації, процесу і ефекту результатів педагогічної діяльності-г ) дослідження можливостей різних систем організації навчання і виховання для вдосконалення якості та результатів- д) з позицій діяльнісного підходу важливо звернути вниман ие на те, що в радянський період йде розробка класифікацій стимулів навчання і виховання, що мають для нас як общепедагогическое значення, так і частнометодіческіе значення.

Після 1991 р педагогіка стимулюючого навчання розвивається за трьома напрямками:

1) йдуть пошуки методологічних підстав стимулів навчання і виховання (О.С.Анісімов, Е.В.Бондаревская, В.К. Дьяченко, В.І.Журавлёв, М.В.Кларін, И.Я.Лернер, А.Я .Наін, А.І.Панарін, А.І.Піскунов, В.М.Полонскій, В.Г.Прянікова, В.А.Сластёнін і ін.);

2) аналізуються стимулюючі боку педагогічної науки і практики (О.А.Абдулліна, А.В.Беляев, В. П. Беспалько, Г.А.Бордовскій, М.А.Вейт, А.А.Вербіцкій, П.І. Підкасистий, Н.В.Таланчук, В.Н.Тарасюк, Е.Н.Шіянов, В.А.Яковлев);

3) стрижнем багатьох досліджень стає аналіз технологічних сторін навчальної роботи (М.М.Аджіева, В.І.Беляев, В.І.Боголюбов, В.Л.Гервер, М.В.Кларін, М.М.Левіна, М. М.Рожков, В.Г.Степанов, І.Х.Хачірова, М.Е.Еркенова і ін.).

Для методологічних робіт характерна варіативність у визначенні позицій. Для обґрунтування проблеми стимулюючих сил педагогічного процесу висуваються аксиологический, антропологічний, особистісно орієнтований, етнорегіональної підхід. Для розуміння проблеми значимі і проблеми взаємодії теорії і практики. У нашому дослідженні ми спиралися на ідеї аксіологічного, технологічного і етнорегіональної підходів. Для теперішнього часу характерні акценти на гуманістичних тенденціях в педагогічній науці і практиці, на варіативності і комбінаторності в педагогічній практиці, на необхідності особистісного підходу.

Лавринець Т.Ю., Лавринець К.Ю.