Обдарованість - відповідь через півтора століття

Огляд літератури з проблем обдарованості вказує на найтісніший зв`язок вирішення цих проблем з безпосередніми запитами суспільства. Особливо чітко ця закономірність простежується при аналізі американської літератури за останні півстоліття, який переконливо показує, як соціально-економічні потреби суспільства підпорядковують собі стратегію освіти.

У 1950-х рр. діють дві тенденції: 1) доступність робочих місць в сфері зайнятості в період стабільності впливає на зниження віку прийому дітей в школу-2) через демографічного вибуху з`являється безліч робіт, що вказують на шкоду зниження

Завдання, що висувалися раніше радянською школою, були викликані до життя проблемами, пов`язаними із здійсненням закону про загальне і обов`язкове середню освіту. Тому увагу, перш за все, зосереджувалася на дітях, які насилу опановували програмою (а їх не менше третини всіх учнів). Сюди ж входила величезна робота по визначенню дітей із затримками психічного розвитку. Ця загальна спрямованість на вирішення завдань навчання відстаючих, безумовно, була макропроблем тодішньої системи шкільного навчання. У цих умовах саме обдарована дитина часто ставав ізгоєм навчального процесу, де його здатності в кращому випадку експлуатувалися, а в гіршому - придушувалися.

У період перебудови вперше виникає установка на створення інтелектуальної еліти в нашій країні і визнання, що діти не рівні за своїми здібностями. Особлива увага до роботи з обдарованими дітьми компенсує багаторічна забуття даної проблеми і відновлює обов`язок школи працювати з кожним. Незважаючи на мікроколивання інтенсивності даної кампанії, що йде «зверху» і залежить від загальної соціально-економічної ситуації в країні та напрямки загальної реформи в системі освіти, інтерес до даної проблеми залишався досить стабільним.

В даний час на зміну гаслам перебудови прийшла вимога виховання конкурентоспроможної особистості, що відповідає переходу суспільства на рейки ринкової економіки. При поширеній інтерпретації конкурентоспроможності особистості з економічної моделі, де наявність конкурента є стимулом розвитку, такі діти ставляться в епіцентр навчального процесу, а інша маса учнів не розглядається в якості його значимого суб`єкта.

Заклик до виховання конкурентоспроможної особистості стимулює прагнення до ранніх досягнень, високому рейтингу, перемог в змаганнях різного роду. Якими засобами вирішується дана проблема? Сьогодні це знаходить відображення в зниженні вікової планки заходів, що носять явно виражений змагальний характер: наприклад, конкурс «Лускунчик» для маленьких музикантів, конкурс дослідників і винахідників, що передбачає участь дошкільнят з 5 років. Основний аргумент ініціаторів цих заходів полягає в тому, що ми живемо в суспільстві з ринковою економікою і діти змалку повинні бути включені в конкурентні відносини.

Як правило, будь-якого роду перемоги розглядають як самоактуалізацію, вбачаючи в ній головне завдання розвитку обдарованої дитини. Слід визнати, що конкурси та олімпіади необхідні і мають ряд позитивних сторін: вчать мобілізації сил, наполегливості, вмінню витримувати тривале напруження. В цілому конкурсні заходи - це засоби реалізації та демонстрації досягнутих можливостей. Однак в цих випадках може відбуватися, за словами А.Н. Леонтьєва, «зсув мотиву», але з мети на кошти. Перемога на конкурсі стає самоціллю і задіє механізми зовсім не зв`язані з розвитком дитини. Разом з тим дані заходи не можна розглядати як засоби і шляхи розвитку обдарованості (хоча така спроба робиться). У зв`язку з цим необхідно чітко розвести поняття мети і засобів.

Конкурентоспроможна особистість - це особистість, що володіє багатими резервами, більш високими, ніж у інших. В цьому плані обдаровані діти є резервом вирішення поставленої проблеми. Тому так актуальна задача теоретичного обґрунтування поняття обдарованості.