Залежність особистості вчителя від тривалості роботи в школі

Багато дослідників відзначають, що діяльність вчителя є одним з найбільш напружених в психологічному плані видів соціальної діяльності. Педагоги для виконання своїх професійних обов`язків докладають значних інтелектуальні та емоційні зусилля. професійна роль, пред`являючи до вчителя певні вимоги, може перетворити весь його вигляд.

У процесі вивчення особистих якостей вчителів на репрезентативній вибірці (176 осіб) нами були виявлені такі психологічні особливості притаманні сучасному вчителю як здатність контролювати себе і вміння підпорядковувати правилам інших, прагнення бути як всі, не висовуватися, догматична прихильність правилам і інструкціям, прагнення бути напоготові, щоб першими відповісти на несприятливий подразник.

Для більш глибокого аналізу формування цих характеристик в структурі особистості вчителів нами був використаний метод поперечних зрізів. При аналізі впливу професійного стажу на особистість учителя було виявлено, що найбільші зміни відбуваються в наступні періоди роботи в школі: до 3 років, від 6 до 10 років, понад 25 років. Ці періоди можуть розглядатися як свого роду рубежі, основні етапи перебування в професії: входження в роботу, початок професійної соціалізації особистості (стаж роботи - до 3 років) - процес формування професійної ідентичності, де значення має прийняття вчителем соціальних норм і здійснення самоконтролю і контролю за оточуючими (стаж від 6 до 10 років) - процес накопичення емоційного стресу, який може характеризуватися емоційне згоряння і особистісної деформацією (стаж - понад 25 років).

Виділення і аналіз періодів перебування в професії уможливило відстежити існування і динаміку розвитку зазначених специфічних характеристик вчителів в залежності від часу перебування в професії. У періоді "професійної соціалізації" спостерігаються зміни особистості, які свідчать про зростання нормативності, про дедалі більшого значущості групових норм, про формування механізмів самоліквідації (самоконтроль) і зростанні внутрішньої напруженості - зміни особистості в напрямку відмови від себе на догоду професійним груповим нормам.

Період "професійної ідентифікації" характеризується посиленням самоконтролю, а також формуванням механізмів, що сприяють утриманню цього контролю в часі, таких як посилення его-напруги, тенденція до зміщення локусу суб`єктивного контролю в область інтернальності, вираз самодостатності і незалежності, посилення у використанні механізмів психологічних захистів.

Створюється враження, що особистість за рахунок цих змін стає як би більш активної і сильної. Однак ці зміни сприяють також посилення внутрішньоособистісних конфліктів, визначеного нами як конфлікт між потребою в незалежності і унікальності та потребою вижити в умовах професії (ми тут маємо на увазі школу як інститут з жорсткою ієрархією).

Період, умовно названий нами як "період виходу з професії" і характеризується накопиченим стресом, описує кризовий відрізок, відрізняється бідністю репертуару в способах подолання стресу, де переважне місце займають психологічні захисту. Знижується емоційний ресурс, простежується відмова від індивідуальності, прагнення до творчості, саморозуміння.

Виявлений процес є демонстрацією поступального відмови вчителя від власних бажань і потреб і ототожнення себе з соціальною роллю вчителя, яка відділяє особистість від власної сутності. Таким чином, можна зробити висновок, що ці зміни демонструють процес професійної деформації, де власні смаки та оцінки, підміняються зовнішніми соціальними стандартами.

Смолова Л.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!